Головна » Статті » Батьки і школа

Конференція на тему «Взаємодія школи і сім’ї як пріоритетного напряму діяльності навчального закладу, форми участі батьків в управлінні навчальним зак

Тараненко Оксана Анатоліївна

соціальний педагог

Конференція на тему «Взаємодія школи і сім’ї як пріоритетного напряму діяльності навчального закладу, форми участі батьків в управлінні навчальним закладом, типи партнерства сім’ї і школи.»

 

У Законі Україні «Про загальну середню освіту», Державній національній програмі «Освіта» визначено основні завдання організації родинного виховання як важливої ланки виховного процесу. Успішне виконання цих завдань залежить як від взаємодії школи і сім’ї у вихованні підростаючого покоління, так і від забезпечення системного підходу до роботи з батьками.

Однією з важливих проблем на сьогоднішній день є не розуміння батьків:

Як правильно виховати дитину? Яку роль відіграють батьки та школа на розвиток дитини? Яку роль у формуванні їх особистості грає сім'я та школа?

Що потрібно зробити для того, щоб дітям було добре вдома і в школі?

Батьки відіграють велику роль у формуванні особистості дитини. Діти, що ростуть у атмосфері любові та розуміння, мають менше проблем, пов'язаних із здоров'ям, труднощами з навчанням у школі, спілкуванням з однолітками, і навпаки, як правило, порушення дитячо-батьківських відносин веде до формування різних психологічних проблем і комплексів.

Учителі та батьки учнів являють собою педагогічне співтовариство, що покликане вирішити перед суспільством низку завдань, зокрема створення можливостей для постійного духовного вдосконалення особистості дітей, виховання гуманістичних якостей, формування їх інтелектуального та творчого потенціалу, набуття соціальної компетенції. Така думка знаходить своє підтвердження у нормативно-правових документах: Конституції України, Національній програмі виховання дітей та молоді, Законі України “Про освіту”[3].

Для маленької дитини сім'я - це цілий світ, в якому вона живе, робить відкриття, вчиться любити, ненавидіти, радуватися, співчувати. Здавалося б ніхто не має права посягати на традиційну роль батьків у вихованні своїх дітей, у виборі форм і методів батьківських виховних впливів. Однак численні факти про те, що діти стали жертвами або виявилися перед загрозою смерті від власних батьків, стають останнім часом звичайними і можуть не викликати занепокоєння [1].

Надмірна материнська любов, так само як і її відсутність, може також засліплювати, робити нещасною не лише матір, а й дитину. Найскладніша професія — бути матір’ю. Любов матері має бути розумною, ніжною і водночас вимогливою. Не випадково говорять: «Що легше за пух? Серце матері. Що твердіше за камінь? Серце матері».
 

«Любити дітей потрібно мудро, — казав В. О. Сухомлинський, — не по-курячому. Дитина, що не вихована у дусі розчулення — егоїст. Вона не знає слів «неможна», «можна», «необхідно». Вона не знає свого обов’язку перед батьками, не хоче працювати. Дитині здається, що вона приносить радість батькам уже тим, що живе на світі».

Для детального аналізу проблеми, щодо розгляду взаємодії школи та сім’ї, я обрала Білозірську загальноосвітню школу І-ІІ ступенів – філію опорного навчального закладу «Білозірської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів» Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області, адже колись і я у 2006 році була випускницею саме цієї школи. У школі працює 9 навчальних кабінетів для учнів 1-9 класів, оснащено кабінети практичного психолога, актова зала, кабінет ІКТ, бібліотека.

Працює група продовженого дня. Працюють гуртки «Алхімія», «Чистий голосок», «Джура», «Шкільна риторика», «Основи культури мовлення», «Футбол», «Співаночка». Педагогічний колектив школи створює умови для естетичного, патріотичного, екологічного та морального розвитку особистості на уроках та в позаурочний час.

Діяльність батьків та педагогів в інтересах дитини є успішною лише в тому випадку, коли вони стануть союзниками. Тому важливо встановити партнерські відносини з батьками учнів створити атмосферу взаємопідтримки та спільності інтересів.

За моїми спостереженнями найактивніше батьки проявляють себе на першому та другому році навчання дитини в школі, та до кінця четвертого класу їх активність поступово згасає. Вони вважають дитину вже самостійною, яка не потребує батьківської підтримки та уваги. Важливо саме в цей критичний період не упустити довіру батьків, намагатись і прикласти максимум зусиль, щоб у батьків не зникло бажання приймати участь у навчально-виховному процесі, знаходити різні шляхи прояву інтересу батьків до шкільного життя свої дітей.

Хочу зазначити, що батьки нашої школи займаються вихованням своїх дітей, приймають участь як у шкільних так і в позашкільних заходах нашої маленької, але дуже затишної школи, яка є і знаходиться у найкращому стані на сьогоднішній день. Тому не можна не відзначити батьків: голову батьківського комітету школи Стадник Світлану Миколаївну та Дуброву Ольгу Миколаївну, які завжди підтримують своїх дітей у всіх їхніх починаннях, без яких не проходе жодне свято в школі, які завжди беруть участь у житті школи, а саме: у святкуванні та проведенні шкільних свят та заходів є активними спонсорами школи.

Сьогочасне суспільство можна характеризувати як швидкоплинне, інформаційне та технологічне. Саме тому варто звернутися до нових нетрадиційних форм взаємодії педагогів та батьків які покликані сформувати інший погляд на співпрацю, здатні забезпечити вирішення актуальних питань з виховання старшокласників. До них відносимо батьківсько-педагогічний проект та батьківський тренінг. Батьківський тренінг – це інтерактивна форма взаємодії, яка максимально сприяє формуванню практичних навичок у батьків, отримання установок та ідей, які необхідні для подолання конкретних проблем.

Об’єктом такого методу є конкретний вид діяльності, наприклад, формування гармонійних взаємин із дитиною-старшокласником. Варто наголосити на тому, що особливістю окресленої форми взаємодії із батьками є груповий характер, що ґрунтується на принципах добровільності, активності, високої мотиваційності батьків, і від чого залежить ефективність заходу. Метод тренінгу дозволяє поєднувати у собі велику кількість інших методів, наприклад, дискусію, ситуаційне завдання, тестування, презентації, мозковий штурм та інші [9].

Як практичний психолог та соціальний педагог я завжди шукаю оптимальні шляхи при роботі з дітьми та батьками. Тому і використовую батьківські тренінги – тому що це активна форма діяльності з батьками, які мають на меті змінити взаємодію з власною дитиною, зробити спілкування більш довірливим та щирим. Завданнями таких тренінгів є:

• сприяння усвідомленню основних засад психічного розвитку дитини;

• розвиток умінь будувати діалогічну взаємодію при розв’язанні проблемних сімейних ситуацій;

• сприяння критичному осмисленню стійких стереотипних установок у сімейному вихованні;

• виховування педагогічної компетентності батьків.

Успішність таких тренінгів залежить від активності та регулярності відвідування батьками цих заходів. Частіше тренінги проводяться у формі дискусій з використанням проблемних питань, далі готуються відповіді на питання з проблем виховання. Питання вибирають батьки. Декілька родин можуть відповісти на одне питання. Звичайно, що у них можуть бути різні думки, позиції, до того ж інші батьки не вступають в дискусію, а лише слухають або аплодують по закінченні обговорення чи доповнюють.

Експертами на батьківських рингах виступають учні класу, визначаючи, яка родина у відповідях на питання була більш близька до правильного трактування [10].

Перед початком навчального року на батьківських зборах майбутніх першокласників практичним психологом була проведена робота за участі батьків «Готовність школяра до навчання в школі». Також батькам сподобалось приймати участь у проведенні тренінгу «Перші кроки до школи». Тому на майбутнє я буду продовжувати використовувати такий вид роботи не тільки з батьками а й з учнями та педагогами.

На мою думку в сучасному суспільстві можна запровадити цікаві різноманітні види діяльності з батьками, як батьківські вечори. Це форма краще згуртовує батьківський колектив. Щодо термінів проведення батьківських вечорів, їх можна проводити декілька разів на рік без присутності дітей.

Особливістю таких вечорів є те, що батьки мають чудову нагоду поспілкуватися з іншими батьками однокласників їхньої дитини, знайти відповіді не лише на свої питання, але й та ті, які їм ставлять власна дитина та життєві ситуації. Звичайно, що теми таких вечорів можуть мати різну проблематику. Під час таких вечорів батькам необхідно бути відвертими та дружніми, активно взаємодіяти з іншими батьками. Наприклад тематики таких вечорів: «Перші роки життя моєї дитини», «Шкільні друзі моєї дитини», «Сімейна спадщина та традиції» тощо. Перевагою таких вечорів є висловлення власної думки із запропонованих тем, обговорення проблемних питань, звернення уваги на більш суперечливі моменти у вихованні дітей батьками. Досить цікаво проходять практичні заняття або майстер класи. Смачна та корисна їжа для дитини,ідеї для дому, перша медична допомога, відпочинок із сім’єю, а також багато інших тем майстер класів дають можливість зацікавити та залучити батьків до спільної дозвільної діяльності з дітьми.

В. Сухомлинський вважав, що сім'я – «джерело, водами якого живиться повноводна річка нашої держави». Але з досвіду роботи, ми знаємо. Що не кожна сім'я є саме таким «джерелом», не всі батьки мають певні знання про виховання дітей. Тому саме на цих вечорах батьки мають змогу поділитися досвідом з іншими батьками та взяти щось нового та корисного для себе, тому що вчитися ніколи не пізно, було б бажання [7].

Сімейне виховання – це процес досить складний і завжди пов'язаний з суб'єктивними факторами. Недосвідченість батьків, їхнє намагання опиратися виключно на на власний досвід, брак певних педагогічних знань навичок призводить до серйозних помилок.

Однією з важливих передумов виховання в сім'ї є підвищення педагогічної культури батьків. Піднесення педагогічної культури батьків є самоосвіта – читання психолого-педагогічної літератури з проблем виховання дітей у сім'ї; твори класиків української і світової літератури; добірки матеріалів періодичної преси, де широко представлено роль сім'ї у вихованні дітей.

Як об'єднати роль сім'ї та школи

Батькам потрібно приймати активну участь у житті школи і безпосередньо в житті дитини, запитати, як пройшов його день і уважно послухавши відповідь, обговорити що відбулося і при цьому обов’язково дивитись на реакцію дитини. Якщо з’явилися які небуть труднощі або питання, потрібно обговорювати їх з класним керівником, бажано в присутності дитини, щоб дитина могла бачити, що батьки і класний керівник довіряють один одному і дійсно мають на меті допомогти йому. Тоді і сама дитина буде відноситися до учителя уважно і прислухатися до його думки.

Та сучасні батьки занурені у щоденні клопоти не завжди усвідомлюють, що на сьогодні мають справу з "новою" дитиною, яку погано розуміють, по відношенню до якої використовують старі схеми, що нині вже не діють, орієнтуються на традиційний зміст, форми і методи виховання і навчання дитини. Тому основне завдання сучасної сім’ї як першого соціального інституту для дитини – створити сприятливі умови для її особистісного становлення, навчити дитину жити у злагоді з довкіллям і згоді з собою.

Як психолог рекомендую батькам обіймати дитину кілька разів на день. Кажуть, що чотири обійми необхідно кожному просто для виживання, а для доброго самопочуття потрібно не менше як вісім обіймів. Якщо дитина не отримує цього, з’являються емоційні розлади та відхилення у поведінці.

Багатьох батьків, як грім серед ясного неба вражає поведінка дітей у підлітковому віці. Був ніби нормальною дитиною і раптом курить, грубіянить, грюкає дверима. Запам’ятайте, моральність підлітка залежить від того, як його виховали в роки дитинства, що заклали в його душу від народження до 10 років. Для успішного виховання важливі не тільки любов до дитини, а й загальний мікроклімат в сім’ї. від нього залежить і міцність сім’ї і душевні якості дитини [7].

Відповідальні батьки багато зусиль затрачають для того, щоб їхні діти виросли досконалими особистостями, максимально реалізувалися в житті.

Роль класного керівника в житті та формуванні особистості дитини не оцінена, тому що йому потрібно постійно підтримувати і посилювати союз між школою та сім'єю. Це можуть бути спільні сімейні заходи, свята, походи на природу, на яких будуть обговорюватися успіхи та досягнення дитини. Якщо дитина побачить, як тісно пов'язані сім'я і школа, то похід в школу для нього буде настільки ж природним, як і відпочинок з сім'єю [2].

І тільки діючи спільно, можна сформувати у дитини необхідні якості, прищепити любов до отримання знань і одночасно навчитися соціально адаптуватись і знаходити спільну мову з навколишнім світом.

Корисні поради батькам, щодо виховання дітей [4].

ПЕДАГОГІЧНИЙ ТАКТ

Розмовляйте з дитиною так, щоб не образити її грубим словом.

Не говоріть з дитиною зразу ж після вчинку.

Умійте вибирати місце й час для серйозної розмови з сином чи дочкою. Зауваження дітям при ровесниках не приносить ніякої користі.

В розмові з дитиною намагайтесь схилятися до тону порад, щоб було більше прохання, а не категоричних вимог.

ОРГАНІЗАЦІЯ ДОМАШНЬОЇ ПРАЦІ

Домашня праця – найважливіший засіб виховання дітей. Привчайте дітей до посильної праці.

Хай дитина не зростає черствим споживачем в побуті.

Формами домашньої праці можуть бути самими різноманітними.

ОСОБИСТИЙ ПРИКЛАД

«Не думайте, що ви виховуєте дитину тільки тоді, коли з нею розмовляєте Ви виховуєте її в кожен момент вашого життя, навіть тоді, коли Вас нема дома.

Як ви одягаєтесь, розмовляєте з іншими людьми і про інших людей, радієте або сумуєте, як ви відноситесь до друзів і ворогів, смієтесь, читаєте газету – все це має для дитини величезне значення».

А.МАКАРЕНКО

БАТЬКІВСЬКА ЛЮБОВ ДО ДІТЕЙ

Батьківська любов до дитини повинна бути розумною.

Дитина, яку навчали з дитинства лише брати від інших, ніколи не зможе бути добрим батьком або матір'ю, чоловіком або дружиною, вірним другом, гідним громадянином своєї Батьківщини [3].

ГРА В СІМ'Ї

Гра в сім'ї – важливий метод виховання. Частіше спілкуйтеся з своїми дітьми через різні види ігор.

Серйозні і веселі, голосні і тихі, математичні і літературні, спортивні і музикальні – ігри задовольняють потребу дітей у творчості, розвивають їх допитливість, навчають бути чесними, стриманими, уважними, сміливими, підкорятись колективу, допомагати всім.

ЗНАЙТЕ СВОЮ ДИТИНУ

Щоб правильно виховати дитину, треба дуже добре придивитись, до поведінки дітей, батьки не можуть розібратись в причинах того чи іншого вчинку сина чи дочки. Педагогічна спостережливість – постійна потреба зрозуміти дитину.

СІМ БАТЬКІВСЬКИХ ЗАПОВІДЕЙ

1. Не вважайте дитину своєю власністю - вона Божа.

2. Любіть її такою, якою вона є, навіть якщо вона не надто талановита, не в усьому досягає успіху...

3. Не очікуйте, що вона виросте сама такою, якою хочете ви, - допоможіть їй стати собою.

Запам’ятайте: найголовніший ваш обов’язок - розуміти й втішати.

Ви – не суддя, не приклад для наслідування , а людина, на грудях якої можна виплакатись і у п’ять, і в п’ятдесят років.

Не переймайтесь, якщо не можете чогось зробити для сина чи дочки. Найгірше, якщо можете, але не робите.

Усвідомте: для дитини зроблено замало, якщо зроблено не все.

Не очікуйте на вічну вдячність: ви дали життя своїй дитині, вона віддячить вашим онукам [5 ].

Школа як ніколи потребує підтримки сім'ї, і справа повинна йти про партнерство, побудовану на глибокому взаєморозумінні та взаємоповазі. Робота педагога з батьками неможлива без співробітництва:

- взаємна довіра та повага;

- взаємна підтримка та допомога;

- терпіння по відношенню один до одного;

Це допомагає педагогу та батькам об'єднати свої зусилля у створенні умов для формування у дитини рис та властивостей, які необхідні для його саморозвитку та самореалізації [6].

Навчальний процес відбувається кожну хвилину. Завжди згадуйте слова Макаренко "Ваша власна поведінка - для дитини сама вирішальна річ". Дитина - це чистий аркуш паперу, готовий до заповнення. Дитина щотижнево дивиться на вас, вбирає всю інформацію, яку ви даєте своєю поведінкою. Важливо все - ваша мова, манери, ваш стиль в одязі, способи спілкування з незнайомими людьми, з друзями, ворогами, і звичайно їх наявність взагалі. Іноді протиріччя між дітьми та батьками яскраво виражені, іноді вони не придають великого значення. Часто ми стикаємося з однією і тією ж проблемою: читаємо дітям нотації про те, як потрібно вести себе, давати їм корисні поради, попередити про помилки, а в результаті отримаємо протилежні результати. В чому причина? Може бути, справа в тому, що наші наслідки не завжди відповідають тому, про що ми говоримо?

 

 
З народження дитина з батьками пов'язана невидимою "ниткою" та від того які відносини закладаються між ними безпосередньо залежить формування особистості.
Необхідно вести постійну просвітницьку роботу серед батьків, бо саме вчителі можуть спрямувати батьків на створення в сім’ях умов, що сприяють розвитку особистості дитини.

Успішне виховання дитини є можливим у такій сім’ї, де панують дружба, любов і повага між татом і мамою, де дітям прищеплюють найкращі риси, де дитині висувають високі моральні вимоги.
Завдяки єдиним зусиллям педагогів і батьків відбувається формування всебічно розвинутих, високоосвічених, духовно багатих, морально чистих, фізично досконалих людей. І як би не були перенавантажені батьки своєю роботою вони не повинні забувати за свій святий обов’язок :
з цього приводу В. О. Сухомлинський з пристрастю звертався до батьків: «Якою б відповідальною і складною та творчою не була Ваша робота на виробництві, пам’ятайте, що вдома на Вас чекає ще більш відповідальна, ще більш топка робота — виховання людини. Будь-де Вас можуть замінити іншим працівником: від сторожа тваринницької ферми до міністра. А справжнього батька не замінить ніхто…» [9].


 

 

Література

Батьківські збори / Т. В. Виноградова. – Х.: Вид. група «Основа», 2006. – с. 237.

Бондарчук О. І. Психологія сім'ї: Курс лекцій; МАУП. - К.: МАУП, 2001. - 95 с.

Бех І. Д. Виховання особистості : підручник / І. Д. Бех. – К. : Либідь, 2008. – 848 с.

Дворук О. І. Процес виховання очима дитини / О. І. Дворук; Відп. ред. Г. В. Луценко // Педагогіка та конкретні методики. – Черкаси: «Родзинка», 2006. – С. 109.

Макаренко А.С. Книга для батьків: [Лекції про виховання дітей] / [Упоряд. і автор. вступить. стаття К.І. Бєляєв]. - М.: Просвещение, 1969.-359 с.

Макаренко, А.С. Мета виховання: Навчальний посібник / А. С. Макаренка - М.: Педагогіка 1984. 380С.

Кузнєцова І. Ти мене любиш? / Психолог. – 2005.- №35.- С. 15-20

Оржеховська В.М. Взаємодія навчального закладу і сім’ї: стратегії, технології і моделі. – Х.: Видавництво «Точка», 2007. – 192 с

Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка / В. О. Сухомлинський - К. : Радянська школа. - 1978. - 263 с.

Сисоєва С. О. Інтерактивні технології навчання дорослих : навч.-метод. посібник

Цуркан Л. Форми роботи з батьками / Людвіга Цуркан // Директор школи. – 2010. - №5. – С.56-59.

http://klasnaocinka.com.ua/uk/article/rol-simyi-u-vikhovanni-ditei-2.html

Марковска І. М. Тренінги взаємодія батьків і дітей / І. М. Марковска. –., 2002.

Категорія: Батьки і школа | Додав: admin (21.12.2017)
Переглядів: 183 | Теги: школа, сімя | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar
Управління школою
  • Нормативні документи
  • Безпека життєдіяльності
  • Ведення документації
  • Методична робота
  • Атестація працівників
  • Реформи в освіті
Компетентнісний підхід
Проведення уроків
  • Географія
  • Біологія
  • Природознавство
  • Українська мова
  • Математика
  • Історія