Головна » Статті » Батьки і школа

МИ – ОДНА РОДИНА

Вараниця Алла Миколаївна

директор школи

 

МИ – ОДНА РОДИНА

 

В даній статті розповідається про те, що нашої школи є родина. Взаємодія з родинами вихованців має різноманітні форми та здійснюється в багатьох напрямках. А тому в центрі найважливіших проблем колективу — розвиток особистості учня в умовах функціонування школи і родини.

Спрямувати розвиток особистості і керувати ним, що є основним завданням кожного педагога.

Аналіз останніх досліджень і публікацій:

Формування людини - складний процес, який здійснюється як у результаті цілеспрямованого виховання, так і під впливом стихійних факторів. Визначальну роль у становленні особистості відіграє виховна діяльність такого суспільного інституту як школа, оскільки, саме в шкільні роки закладаються всі базові ціннісні орієнтації, засвоюються основні соціальні норми і відносини, здійснюється мотивація соціальної поведінки. Однак школа - не єдине місце, де формується й набуває соціального досвіду особистість. У вихованні і соціалізації беруть участь сім’я, різноманітні дитячі об’єднання, громадськість. Тому школа повинна враховувати особливості виховного впливу навколишнього середовища, сприяти встановленню оптимальних взаємин із соціумом, а також створенню цілісного виховного простору. Найбільш ефективною моделлю взаємовідносин між школою і соціальним середовищем, зокрема сім’єю, є їхня взаємодія. Цю взаємодію ми визначаємо як цілеспрямований вплив школи і сім’ї одне на одного, який сприяє взаємозбагаченню, посиленню виховного потенціалу взаємодіючих систем. У нинішній соціально - економічній і політичній обстановці їхня взаємодія може успішно реалізуватися лише на основі рівноправного співробітництва. [ 2, с. 45]

Виклад основного матеріалу:

Вплив сім’ї на дитину унікальний, а багато в чому і незамінний. В сім’ї особистість формується в природних умовах, вихователі тут - найближчі й найдорожчі для дитини люди, з якими вона постійно спілкується і яким повністю довіряє.

В. О. Сухомлинський стверджував: „У сім’ї шліфуються найтонші грані людини - громадянина, людини - трудівника, людини - культурної особистості ”. [6,с.5-30]

У сім’ї, образно кажучи, закладається коріння, з якого виростають потім і гілки, і квіти, і плоди. Сім’я - це джерело, водами якого живиться повноводна річка нашої держави.

Із сім’ї протоптується стежка до ніколи, і вже тоді - на життєву дорогу ведуть дітей два розуми, два досвіди, здобуті у сім’ї та у школі.

Сім’я, найвища цінність на Землі, яка робить людину щасливою, а життя її повноцінним і плідним. Найважливішою функцією сім’ї є виховання. Сімейне виховання полягає у формуванні особистості дитини, розвитку її здібностей, інтересів, світогляду, духовної культури. У сім’ї формується характер, звички, ставлення до людей, праці, суспільства, природи.

Задоволення потреб дитини здійснюється за рахунок реалізації батьками ряду сімейних функцій, серед яких важливими для її особистісного розвитку є:

виховна (формування особистості дитини, систематичний виховний вплив сімейного колективу на кожного члена родини впродовж усього життя, постійний вплив дітей на батьків);

комунікативна (контакти сім’ї з засобами масової інформації, літературою, мистецтвом, організація внутрішньосімейного спілкування, дозвілля);

психотерапевтична або емоційна (прояв розуміння, уваги, підтримка у самореалізації й особистісному розвитку кожного члена сім’ї одне одним).

Шляхом ототожнення себе зі значущою людиною дитина опановує систему цінностей, моральних норм, установок, моделей статеворольової поведінки, приймає жіночу або чоловічу роль, формує «Зверх-Я» і «Ідеал-Я». Тому С.В.Ковальов, І.С.Кон зазначають, що ідентифікація та наслідування – важливі автономні психологічні механізми соціалізації, за допомогою яких батьки впливають на дітей. [7,с.78-96]

Однак, важливою умовою ефективної дії психологічних механізмів впливу (ідентифікація, наслідування, підкріплення) є авторитет батьків, який залежить від частоти і якості контактів батьків із дитиною, інформованості про справи дитини, ступеня її розуміння, активності у самовдосконаленні. Аналізуючи досвід сімейного виховання, А.С.Макаренко виокремив види помилкового авторитету: авторитет пригноблення, відстані, чванства, підкупу. Під впливом даних видів батьківського авторитету у дитини формуються негативні риси характеру: безпорадність, зарозумілість, хитрість, нещирість. Педагог підкреслює, що «справжній авторитет ґрунтується на знанні життя дитини, наданні їй допомоги, відповідальності за її виховання».

Вагому роль в інтелектуальному, емоційному, духовному розвитку дитини відіграє ступінь особистісного розвитку та психолого-педагогічної культури батьків: інтелектуальний розвиток сімейного оточення – мовлення батьків, багатозначність висловлювань, стиль мовлення; побутові, політичні, світоглядні проблеми, які обговорюються у сім'ї; способи розв'язання конфліктів; емоційний розвиток батьків. Одержаний у перші роки досвід емоційного спілкування з батьками значною мірою визначає характер майбутніх взаємин дитини з оточуючими; духовний розвиток батьків. Родина сприяє формуванню моральної культури, оволодінню моральними нормами, правилами, цінностями. [4,с.58-60]

Сім’я допомагає подолати життєві випробування, дає реальну підтримку, вселяє віру у власні сили, у краще майбутнє.

Розглянемо особливості несприятливої атмосфери у сім’ї як один із факторів кризи. Отже, несприятлива психологічна атмосфера в родині, що супроводжується напруженістю, конфліктністю у міжособистісних стосунках, депресіями, емоційним дискомфортом, деструктивними почуттями, негативно впливає на психічне здоров’я всіх членів сім’ї, особливо беззахисною у такій ситуації є психіка дитини.

Актуальність співробітництва родини і школи полягає в тому, що діти разом із дорослими спроможні вибудувати таке життя, яке відповідає їхнім уявленням про людську гідність, яке усвідомлюється як здатність людини протистояти будь-якому тоталітарному впливові на неї.

Основою нашої школи є родина. Батьки входять до складу шкільних та класних рад і в багатьох випадках їх голос вирішальний. Взаємодія з родинами вихованців має різноманітні форми та здійснюється в різних напрямках.

Саме тому на другому поверсі нашої школи знаходиться Родинна зала, яка оздоблена світлинами із зображенням батьків, дітей, вчителів. На фото – спільна праця: насадження вишень під «Садок вишневий коло хати», круглий стіл «Ми - одна родина», «Відпочинок на природі». Також в Залі є кращі висловлювання дітей про свої родини. Хочу уривки з деяких висловлювань процитувати. «Дуже добре знають у с.Зоряному родину Марковичів - Михайла Миколайовича і Меланію Іванівну, які виховують чотирьох доньок. Одна із них, Галина, вже привела до школи своїх донечок –Сашуню і Владиславу. Галина – голова батьківського комітету Углуватського НВК. Родина порядна, чесна, завжди тримає тісний зв'язок із шкільною громадою.»

«Будь-яка людина мріє про щасливу сімю, дім, де на тебе із нетерпінням чекають. Для мене сімя починається з мами. Мамина ласка, тепло, ніжність оточують нас з перших днів життя. На її тендітних плечах тримається наш будинок. Іноді я дивуюсь, як вона все встигає?..»,- так говорить про свою матусю Каріна Сергієнко, матусю, яка виховала разом із чоловіком Сергієм дванадцять діточок.

Дехто із учнів писав: «Я не можу уявити свого життя без рідних мені людей – мами і тата…» або ж говорили словами із, які створив народ: «Без сімї немає щастя на землі».Тому батьки, відвідуючи школу, завжди поспішають до Родинної зали, щоб прочитати прекрасні слова про себе, а також отримати насододу від сказаного дитиною.

Лелека - символ любові до батька-матері, котрі благословили тебе на світ, а тому це - й символ сімейного благополуччя, любові до рідної землі, Батьківщини. Щасливий той двір, де є гніздо лелеки, бо він - птаха священна, за розорення його гнізда - кара вогнем. А ще лелека приносить до оселі немовлят... Саме цей птах є окрасою нашої Родинної Зали. Його політ із маленьким немовлям у дзьобі зображений на одній із стін Зали.

В нашій родині є найменші, найкумедніші, найвідвертіші – вихованці дитячого садка. Їх життя не залишилося поза увагою в родинному літописі.

Кожна сімя, має своє родинне дерево. Ми, як шкільна сімя, створили і своє таке дерево, яке щороку збагачуєтья плодами – випускниками Углуватського НВК. По закінченню школи кожна дитина обирає свою стежину життя, намагається здійснити свої мрії, задуми. А несе їх до омріяних вершиш диво- корабель « Мрія», що також є окрасою Родинної зали.

Родинна зала – місце, яке не лише прикрашає школу, а той куточок, де завжди людно, гамірно, весело. Бо тут збираються і батьки, і діти, і учителі у велике родинне коло. Прикладом такого зібрання є щорічне традиційне родинно-шкільне свято «Крок до успіху», яке гостинно запрошує всіх! Також не можна не згадати і про прекрасне родинне свято «Що є в світі наймиліше, як своя родина?» Саме воно зібрало до школи і мамів, і татусів, і дідусів, і бабусів, і просто жителів села. І не лише зібрало, а почуло багато пісень, легенд, віршів у виконанні мами і доньки, бабусі і онуки, сина і матері. Ініціатором цього дійства була, на той час директор школи, Жовноватюк Інна Василівна, яка і знайшла серед своїх колишніх випускників, тепер уже батьків, талановитих співаків, читців, артистів. Звичайно, допомогли в усьому педагоги Углуватського НВК, які були і в ролі ведучих, і артистами. Лунали прекрасні пісні «А сорочка мамина…», «А була у мами золота коса…», «Офіцерська родина», «Тернова хустка…», «Вишиванки»; згадували також і про татусів, які захищають сьогодні наш спокій на Сході країни такими словами:

Уклін тобі, наш рідний тату,

За те, що ласка в тебе є,

Нехай же рідну нашу хату

Біда і горе обмине.

А балада про матір зворушила до сліз присутніх.

Був у неї син. Був давно колись.

Носила на руках. Він до грудей туливсь.

Пророчими для кожного стали заключні слова:

Це моя Україна, це моя Батьківщина,

Що як мама, як тато – одна.

Зробити все, щоб кожен учень прагнув не лише мати добрі знання, а й намагався самовдосконалитись, реалізуватись як творча особистість - таке завдання і покликання кожного вчителя нашої школи. Адже лише творчий педагог здатний виховати творчого учня.

«Якщо хочеш змінити світ на краще, зберегти його чисту красу, незайману святість, починай це робити із себе не завтра, а сьогодні, з цієї хвилини».

Таке є просте й мудре слово О.Захаренка є педагогічним кредо вчителів Углуватського НВК.

А тому в центрі найважливіших проблем колективу — розвиток особистості учня в умовах функціонування школи і родини. Спрямувати цей розвиток і керувати ним - завдання вихователя. Вчителі нашої школи постійно ведуть пошуки раціональних шляхів, щоб створити в школі умови взаєморозкриття добрих починань батьків, а також гармонійного розвитку особистості учня. Класний керівник є ключовою фігурою у взаємодії з батьками: він об'єднує зусилля школи та сім'ї, виконує роль посередника, роль зв'язуючої ланки. Класного керівника треба не тільки інформувати, кон­сультувати, а й навчати в цьому напрямку та уміло стимулювати до саморозвитку. Цьому сприяють семінари - практикуми.

Для психолого-педагогічної пропаганди серед батьків викори­стовують також диспут, мета якого у можливості кожного відверто висловитися стосовно обговорюваної проблеми. Диспут не лише зба­гачує батьків знаннями, більш тісним кон­тактам з один з одним, а й створює додаткові можливості для врахування індивідуальних особливостей кожного учасника при засвоєнні ними інформації.

Для пропагування педагогічних знань практикують психологічні тренінги, на яких батьки обмінюються досвідом сі­мейного виховання з певної проблеми. Тренінги передбачають виконання батьками практич­них завдань, ознайомлення з психолого-педагогічною літературою, перегляд фільмів, вечори сімейних традицій, виставки "Світ захоплень нашої сім'ї", при­кладної, декоративної творчості, родинних альбомів, ко­лекцій, випуск тематичних газет. Визначальну роль у підвищенні психологічної компетентності батьків ві­діграє їх самоосвіта — читання науково-популярної лі­тератури з питань сімейної педагогіки, тематичні радіо-і телепередачі.

Основні види роботи Углуватського НВК з батьками учнів

У роботі з батьками учнів використовуються різнома­нітні види:

1)Відвідування батьків удома.

Допомагає встановити зв'язок з усією сім'єю, з'ясувати її загальну та педагогічну культуру, умови життя учня, його місце в сім'ї і ставлення до нього старших, ознайомитися з досвідом батьківського виховання, дати поради і домовитися про єдині вимоги до школяра. Деякі вчителі помилково вва­жають, що відвідувати потрібно лише родини, діти з яких створюють певні проблеми у школі. Безумовно, з батьками таких учнів слід передусім встановити тісний контакт, проте відвідувати бажано сім'ї всіх учнів.

Відвідування сім'ї може мати різну мету:

-загальне ознайомлення з умовами життя, встановлення єдиних вимог школи і сім'ї до учня;

-допомога в організації ре­жиму,обговорення з батьками відхилень у поведінці ди­тини і вжиття необхідних заходів щодо їх запобігання та подолання, залучення батьків до участі в роботі шко­ли, вивчення досвіду виховання в сім'ї.

Перш ніж відвідати родину, треба мати початкові відомості про неї та її зв'язки зі школою (особиста справа учня, класний журнал, бесіди з учителями, з самим учнем), відтак з'ясувати основні дані про самого учня, його успішність, поведінку, стосунки з учителями, товаришами. Не обходяться наші педагоги без ознайомлення з педагогічною літературою, в якій розкрито мету відвідування сім'ї. класні керівники і класоводи відбира­ють і рекомендують батькам літературу відповідно до теми бесіди, яку проводитимуть з ними.

Успіх відвідування сім'ї залежить не лише від сумлінної підготовки, а й від поведінки вчителя. З самого початку зустрічі з батьками необхідно створити атмосферу довір'я і доброзичливості. В сім'ях, які не мають систематичного зв'язку зі школою, візит учителя розглядають як сигнал біди, батьки насторожуються, готуються до захисту дитини. Тому, завітавши в сім'ю, слід одразу ж "зняти" будь-яку настороженість батьків. Бесіду про дітей починають з по­зитивних сторін їх характеру і поведінки. Залучаючи бать­ків до бесіди, поступово переходять до обговорення нега­тивного у поведінці учня. Свої судження про нього слід ви­словлювати спокійно, тактовно, наводячи незаперечні до­кази і уважно слухаючи пояснення батьків. Встановлення істинного стану справ дає змогу накрес­лити спільний план дій школи і сім'ї, домовитися про вза­ємне інформування про досягнуті успіхи й труднощі.

2) Запрошення батьків до школи.

У разі необхідності вчитель запрошує батьків окремих учнів до школи на розмову. Під час бесіди з ними дуже важливо дотримува­тися педагогічного такту, створити атмосферу доброзич­ливості, довір'я. Щоб викликати батьків на відвертість, треба розмовляти з ними про учня наодинці, переконати їх в конфіденційності розмови. Така бесіда буде корисна і для вчителя, і для батьків. Педагог відповідає на запи­тання батьків, висловлює їм свої вимоги. Батьки отриму­ють корисні поради і допомогу від педагога, перекону­ються в його уважному ставленні до них, турботі про їхню дитину. У такій розмові педагог має бути особливо так­товним, пам'ятаючи, що надмірне акцентування на не­доліках учня викликає в батьків насторогу, неприязнь, навіть якщо вони відчувають, що він має рацію.

3) День відкритих дверей для батьків у школі.

Цей вид роботи потребує єдності школи, батьків, учнів, спри­яє згуртуванню шкільного колективу. Цього дня у шко­лі проводять батьківські збори, лекції, консультації, екскурсії по школі, організовують виставки, вечори, читацькі конференції. В деяких школах їх присвячу­ють питанням трудового, естетичного виховання дітей у сім'ї та ін. В одних школах день відкритих дверей для батьків проводять щочверті, в інших — щомісяця. Роботу з його підготовки очолює батьківський комітет і комісія з питань педагогічної пропаганди. Його до­цільно починати з лекції, доповіді, конференції, в яких задіяні всі батьки. Відтак вони працюють диференці­йовано. Хоч би якою була програма, батьки повинні отримати вичерпні відомості про своїх дітей і погово­рити з директором, його заступниками, учителями, класними керівниками, шкільним лікарем, органами дитячого самоврядування.

4) Класні батьківські збори.

Є важливим колективним видом роботи класного керівника з батьками учнів. Їх проводять 1—2 рази на чверть. Такі збори сприяють формуванню громадської думки батьків, об'єднанню їх в єдиний колектив. Тематика зборів визначається загальними завдання­ми виховання, умовами навчально-виховної роботи в кла­сі, рівнем загальної культури та педагогічного кругозору батьків. Збори можуть відбуватися у вигляді лекцій або доповідей класних керівників, виступів самих батьків та обміну досвідом виховної роботи з дітьми, із залучен­ням учнів, показом їхніх класних робіт і художньої са­модіяльності, демонструванням кінофільмів.

Учитель ще до зборів повинен поговорити з окреми­ми батьками, звернути їх увагу на виставку дитячих ро­біт, стенди з літературою, спеціально випущену стінга­зету. Доповідь або виступ вчителя слід виголошувати вільно. Зважаючи на особливості аудиторії, учитель має бути тактовним, не допускати повчального тону, різко­сті у критиці помилок. Якщо збори проводять у формі обміну досвідом виховання дітей у сім'ї, треба уважно і спокійно вислухати всі виступи і зауваження батьків. У заключному слові вчитель тактовно відповідає на за­питання й висловлює конкретні пропозиції. Рішення, прийняті батьківськими зборами, стосуються і батьків, які з тих чи тих причин не змогли прийти на збори. Тому при зустрічі з ними вчитель повинен ознайомити їх із змістом зборів та прийнятими рішеннями. [1, С. 37 – 41.]

Подібну підготовчу роботу проводять і перед загальношкільними батьківськими зборами, на яких обгово­рюють питання, що стосуються всіх батьків: про підсум­ки навчально-виховної роботи з учнями за півріччя або навчальний рік, про літній відпочинок школярів тощо. Глибшому пізнанню методики сімейного виховання сприяють тематичні вечори і вечори запитань та відпо­відей, на які запрошують працівників правоохоронних органів, лікарів та інших фахівців, причетних до про­блем виховання підростаючого покоління.

Спеціальну виховну роботу проводять із сім'ями, які допускають відхилення у вихованні дітей. Роботу з педагогічне неспроможними сім'ями спря­мовують передусім на підвищення їх психолого-педагогічного рівня. З цією метою їх залучають до загальної системи педагогічного всеобучу, влаштовують консуль­тації з окремих питань виховання дітей у сім'ї. Із сім'ями педагогічно пасивними працюють переважно індивідуально, домагаючись розуміння батьками хиб­ності своєї поведінки, пробудження почуття відповідаль­ності за виховання дітей, усвідомлення потреби перебу­дувати систему стосунків у сім'ї, своєї вини, помилок, бажання докорінно змінити сімейний уклад. У роботі з антипедагогічними сім'ями спираються на те, що вони також хочуть бачити власних дітей чесни­ми, культурними, здоровими, щасливими. З ними об­говорюють упущення у вихованні дітей, накреслюють шляхи усунення їх, зміни сімейних стосунків. З бать­ками цієї групи працювати важко, і не слід сподівати­ся на швидкі наслідки, але важливо посіяти в них сум­ніви у правильності їхньої системи виховання, змуси­ти їх замислитися над її результатами.

Батькам, яких поглинула бізнесова діяльність, не­обхідно довести, що такий стиль виховання дитини в сім'ї робить її самотньою, емоційно нестійкою. Дитині більше потрібен емоційний зв'язок саме з батька­ми, їхня безпосередня участь у житті дитини важливі­ша, ніж машина, охорона і прислуга. Діти мають відчу­вати, що для батька і матері вони не менш важливі, ніж робота. У таких сім'ях слід заохочувати інтерес дітей до навчання. Вести розмову про те, що відгородження дитини від однолітків звужує коло її спіл­кування, вона не навчиться будувати свої стосунки з різ­ними людьми. [ 4, С. 61-67]

Організація освіти батьків здійснюється за певною системою в залежності від батьківського стажу, потреб і замовлень. Вже п’ятий рік в школі діє батьківський клуб «Родина», метою його діяльності є - залучення батьків до життя школи, допомога родині у вихованні дітей, підвищення рівня педагогічної культури батьків. Ось деякі аспекти роботи даного клубу щодо взаємодії сім'ї і школи:

Консультаційні пункти „Виникло питання”, газета для батьків „Голос родини”, батьківські збори, клуб „Родина”, секція „Першокласник”

Вже стало доброю традицією в нашій школі проведення сімейних свят: «Тато, мама і я - спортивна сім’я», «Співає родина», «Моя бабуся найкраща в світі». Звичними стали дні добрих справ. Руками батьків, дітей і вчителів.

Робота над даним проектом дала змогу реально і об’єктивно оцінити можливості колективу нашої школи в необхідності і важливості організації батьківського всеобучу. Адже попередні стосунки школи і сім’ї здійснюватися за певними шаблоном в якому виступали типові варіанти (формально-адміністративний, товарно-грошовий, терпимо-дружній, конфліктний).

Нині акцент у відношеннях школи, сім’ї, адміністрації й батьківської громадськості має бути поставлений на становлення партнерства. Це допоможе класним керівникам, педагогічним працівникам у налагодженні взаємопорозуміння та пошуку шляхів співробітництва з батьками;

Сприятиме встановленню атмосфери довіри між батьками та вчителями у здійсненні навчально-виховного процесу;

Надасть можливість сформувати зацікавленість батьків через організацію спільних колективних справ дітей і дорослих.

Висновок:

Отже, організація просвітницькоі роботи з батьками сьогодні вимагає змін традиційних установок вчителя. У роботі слід рішуче переходити від монологу до діалогу. Лише рівноправне обговорення тих чи інших питань створить атмосферу довіри, взаємної поваги, а спільно вироблені висновки й узагальнення принесуть користь. Доцільно урізноманітнювати як організаційні форми, так і методи навчання батьків. Зокрема, досить ефективним з них є такі, як дискусії, рольові ігри, тренінги, сімейні вечори, батьківські клуби, вечори творчих родин. Збагачення форм і методів навчання викликатиме у батьків інтерес, позитивно впливатиме на якість і ефективність педагогічної освіти. Зміст і пропоновані форми роботи мають сприяти виробленню критичного ставлення до особистої педагогічної діяльності в сімї, вдосконаленню вміння аналізувати конкретні педагогічні ситуації і знаходити правильні рішення , а також дати змогу батькам сформулювати свою позицію як вихователів і накреслити стратегію виховання дитини.

CПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:

Алексєєнко Т.Ф. Готовність батьків до виховання дитини / Т.Ф. Алексєєнко // Педагогіка і психологія. – 2002. - № 4. – С. 37 – 41.

Аронс К. Развод: крах или новая жизнь? / Констанция Аронс; [пер. с англ. И.Новицкий]. – М.: «Мирт», 1995. – 447 с. – («Путь к успеху» = «Путь к счастью»).

Астапов В. М. Тревожность у детей / Валерий Михайлович Астапов. – К.: Питер, 2004. – 224 с. – (Серия «Детскому психологу»).

Кравченко Т. В. Життєві сценарії сім’ї та їхній вплив на соціальний розвиток особистості / Т. В. Кравченко // Педагогіка і психологія. – 2002. - № 1-2. – С. 61-67.

Лисина М. И. Проблемы онтогенеза общения / Майя Ивановна Лисина. – М.: Педагогика, 1986. – 143с. – (Педагогическая психология).

Насонова О. Б. Емоційні взаємини між батьками і дітьми молодшого шкільного віку / О. Б. Насонова // Психологія: [республіканський науково-методичний збірник / редкол. Проколіенко Л. Н.] – К.: Радянська школа, 1965. – Вип. 32. – С. 61-67.

Нижник Г. Профілактика психічного здоров’я та емоційних розладів у дітей старшого дошкільного віку /Г. Нижник//Психолог. – 2007. - № 31-32. – С.5-30.

 

Категорія: Батьки і школа | Додав: admin (21.12.2017)
Переглядів: 335 | Теги: батьки і школа | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar
Управління школою
  • Нормативні документи
  • Безпека життєдіяльності
  • Ведення документації
  • Методична робота
  • Атестація працівників
  • Реформи в освіті
Компетентнісний підхід
Проведення уроків
  • Географія
  • Біологія
  • Природознавство
  • Українська мова
  • Математика
  • Історія