Головна » Статті » Батьки і школа

СІМ’Я І ШКОЛА – РІВНОПРАВНІ СУБ’ЄКТИ У СОЦІАЛЬНОМУ ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ

Бугрій О.І. вчитель початкових класів

 

СІМ’Я І ШКОЛА – РІВНОПРАВНІ СУБ’ЄКТИ У СОЦІАЛЬНОМУ ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ

  Останнім часом з тих чи інших причин школа і сім'я перебувають у стадії конфронтації. Звичайно це стосується не лише нашої школи, а освіти взагалі. Шкільні педагоги дають негативні характеристики сім'ї, звинувачуючи батьків у такому вихованні власних дітей, у брутальному, навіть жорстокому ставленні до них. Батьки, у свою чергу, зневажливо ставляться до вчителів.

У багатьох сім'ях не вважають за необхідне звертатися до педагогів з приводу проблем, які виникають у вихованні дітей.

Сім'я і школа — потенційні природні партнери у вихованні дітей — часто виявляються реальними супротивниками, а поміж ними постає дитина, яка вимушена пристосовуватися, лицемірити, що призводить до проявів аморальної поведінки.

Однак, незважаючи на наявні розбіжності, науковці й педагоги- практики у своїй більшості одностайні в тому, що взаємодія сім’ї і школи є важливим процесом, який має вагомі можливості для надання сім’ї психолого-педагогічної допомоги щодо виховання дітей, насамперед через підвищення педагогічної культури батьків. Програма цієї роботи має ґрунтуватися на широкому використанні різноманітних інтерактивних методів.

Останнім часом психолого-педагогічна наука робить спроби окреслити шляхи відмови від традиційних і запропонувати нові підходи в розв'язанні проблем взаємодії сім'ї та школи, виховання дітей та підлітків.

Проблема взаємодії сім’ї і школи привертає увагу науковців, які досліджують різні аспекти цього процесу.

У вересні 2016 року стартував Всеукраїнський проект «Розвиток соціальної згуртованості суб’єктів освітнього процесу», до якого долучились 160 навчальних закладів з усіх областей країни. Він покликаний активно впроваджувати та пропагувати педагогіку партнерства на спільних цінностях, взаємодовірі та співпраці задля створення комфортного та безпечного середовища для дітей. У рамках даного проекту 12-14 липня у місті Ірпінь на базі «Конференц-Хол «Ірпінь» відбулась підсумкова конференція «Через школу до громади: навчання культурі миру і толерантності для раннього попередження конфліктів». Її організував Інформаційно-дослідний центр «Інтеграція та розвиток» за підтримки Міністерства освіти і науки України, Інституту модернізації змісту освіти та Посольства Королівства Нідерландів в Україні. Про проект «Через школу до громади: навчання культурі миру й толерантності для раннього попередження конфліктів» Інформаційно-дослідного центру «Інтеграція та розвиток» цікаво доповіла Маргарита Араджионі, керівник проекту, яка представила нові підходи до проведення батьківських зборів, які були розроблені педагогами-учасниками тренінгів.

Проблемою педагогічної освіти батьків у другій половині ХХ ст. займалися багато науковців, а саме: М. Демидов, М. Копанєв, Б. Орлов, М. Абдрахманов, К. Мінін, Ю. Чабанський, І. Дубінець, А. Відченко, В. Шинкаренко, А. Говорун та інші. Роль навчального закладу у цьому процесі розглядали В. Маїшева, Р. Капралова, І. Череда, В. Просецький, О. Волкова, І. Гребенніков та ін. Організація повноцінної взаємодії педагогів і батьків є сьогодні одним із найважливіших завдань, що стоять перед колективами сучасних навчальних закладів освіти. Вивчення цієї проблеми показує, що в багатьох навчально-виховних закладах відбувається активний пошук і впровадження таких форм взаємодії з родинами учнів, які дали б змогу досягти реального співробітництва. Єдність сім'ї і школи відіграє важливу роль у вирішенні завдань всебічного розвитку та виховання школяра. Важливого значення даній проблемі надавали відомі педагоги: Януш Корчак, А. Макаренко В. Сухомлинський, М. Стельмахович та інші дослідники.

    Як відомо, здоровою і щасливою дитина може вирости тільки у дружній і щасливій сім’ї, де панує любов і взаєморозуміння. Провідна роль у родинному вихованні належить, звичайно, батькам та рідній мові. Родина відіграє у вихованні дітей колосальну роль. У сім'ї відбувається формування характеру кожної людини, її особистісних рис і національної свідомості. Саме тут з молоком матері закладаються основи становлення особистості. Оптимальне досягнення реалізації навчальних і освітніх завдань школи прийде через забезпечення гармонії родинно-шкільного виховання школярів.педагогами.

У час реформ та докорінних змін в освіті важливу роль має співпраця учнів, вчителів та батьків у розбудові Нової української школи. Висвітлення теоретичних основ інноваційних форм роботи з батьками ,нових граней співпраці. Пропаганда педагогічних знань з метою підвищення педагогічної освіти батьків, організація та проведення заходів, спрямованих на опанування батьками педагогічних знань, – це головні завдання сучасних закладів освіти у роботі з батьками. Сучасні освітні заклади стають відкритими для батьків, дітей та громадськості. Вони все більше уваги приділяють освіті та вихованню батьків, вважаючи це одним із принципово важливих чинників успішного розвитку та виховання дітей .

     Співдружність школи з сім’єю, опора на родинні традиції набуває сьогодні нового педагогічного змісту та особливої актуальності. Адже об’єктивна необхідність взаємодії школи і сім’ї у розвитку особистості школяра має глибокі соціальні й психолого-педагогічні основи. На розвиток дитини помітно впливає зацікавленість батьків шкільним життям. Важливо залучати батьків не тільки до виховання своєї дитини, але і до організації навчально-виховного процесу в класі та школі. Чому? У "Конвенції про права дитини" підкреслено, що діти мають право на особливу турботу і допомогу, для чого в сім'ї як найважливішому осередку суспільства і природного середовища для зростання і благополуччя всіх її членів і особливо дітей, повинен бути забезпечений необхідний захист. Доведено, що для повного і гармонійного розвитку особистості дитині необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові, взаєморозуміння. Тільки такі умови сприятимуть підготовці дітей до самостійного життя в суспільстві і вихованні їх у дусі загаль-нолюдських ідеалів, миру і власної гідності.

Спираючись на Закон України «Про освіту», у відповідності до Національної доктрини розвитку освіти у XXIст., у державній національній програмі «Освіта УкраїниXXIст.» серед пріорітетних напрямків реформування освіти визначено, що в основу національного виховання мають бути покладені такі чинники: принципи єдності сімї та школи, наступності та спадковосиі поколінь.

Як два крила у птаха, що допомагають йому вільно літати в безмежному просторі, так сім’я і школа створюють оптимальне навчальне середовище для вільного та повноцінного розвитку особистості школяра. Працюючи у школі більше 25 років, дійшла висновку, що тільки у тісній співпраці педагогів і батьків можна досягнути успіху у справі виховання і навчання школярів.

Досвід школи підтверджує: активна співпраця із сім’єю, визнання за батьківською та учнівською громадськістю права на участь у діяльності закладу, в прийнятті рішень – така співпраця має реальне втілення в конкретних справах і дає вагомі результати. За останні роки створено дієздатну систему родинно-сімейного виховання, яка має за мету створити модель школи з пріоритетним формуванням життєвої компетенції та успіху шляхом забезпечення умов для гармонійного розвитку та самореалізації інноваційної особистості. Впроваджуючи систему родинно-сімейного виховання, ми вирішуємо такі завдання:

Дати батькам глибокі знання з педагогіки, психології, виховання;

Залучити до активної співпраці та розв’язання важливих шкільних проблем;

Пропагувати кращий досвід виховання дітей у сім’ї;

Інформувати батьків щодо шкільного, освітнього процесу;

Встановлювати тісний контакт між учительськими та батьківськими колективами;

Дати можливість батькам відчути себе педагогом, вихователем, краще зрозуміти вчительські проблеми;

Здійснювати профорієнтаційну та краєзнавчу роботу за допомогою батьків;

Пропагувати здоровий спосіб життя;

Пропагувати культуру поведінки, спілкування .

Батьки – найперші та найголовніші вихователі, які відповідають перед власним сумлінням, народом, державою за якість виховання своїх дітей. В родині вперше дитина засвоює основні принципи моралі, здобуває навички суспільної праці; формує естетичні смаки, власні життєві плани, громадянську позицію. Приходиться визнати, що у наш час втрачається роль сімейного виховання і власне сім’ї як найбільш впливового фактора формування людини. Але діти - продовжувачі не тільки батьківського роду, а й соціального ладу. І від того, які духовні та моральні цінності закладуть у їхні душі сім'я та суспільство, залежатиме майбутнє всьогонароду.

співпраці школи та сім’ї належить до найскладніших і найважчих. Завдання, які висуває життя перед школою стають настільки складними, що без високої педагогічної культури всього суспільства, насамперед сім’ї, зусилля вчителів, якими б значними вони не були, виявляться недостатньо ефективними.

Дуже часто в питанні співпраці сім’ї та школи побутує думка про те, що батьки – це «помічники» при школі, тобто вони – об’єкт педагогічної дії. Роль домінанти в цьому випадку відводиться школі. Насправді ж. коли говориться про співпрацю, то слід і сприймати батьків як рівноправного партнера у виховному процесі. Сім’я і школа – рівноправні суб’єкти у соціальному виховному процесі. Головна умова взаємодії цих двох суб'єктів – батьків і педагогів – вичерпне уявлення про зміст виховної діяльності один одного.

Отже, педагог має знати, з якої сім'ї прийшла в школу кожна дитина, яка структура цієї сім'ї, у якому стані перебуває сучасна українська родина і що зумовлюює її розвиток. Це зробить взаємодію педагога та батьків учнів більш осмисленою, результативною.

Успішність виховного процесу залежить від того, як складаються відносини між педагогами, учнями і батьками. Батьки і педагоги – вихователі одних і тих же дітей, і результат виховання може бути успішним тоді, коли вчителі та батьки стануть однодумцями.

Сім'я вважається головним чинником і умовою розвитку, виховання дитини. Саме в сім'ї дитина народжується (бажана або небажана), тут отримує основи фізичного і духовного розвитку (позитивні або негативні), перші знання про навколишній світ, тут формуються перші навички та вміння у всіх видах діяльності, початкові критерії оцінки добра, істини, краси. Тут протікає велика частина її життєдіяльності, закладаються основи її відносин зі світом, тобто починається процес виховання.

Сучасна сім'я розвивається в умовах якісно нової суперечливої суспільної ситуації. З одного боку, звертається увага суспільства на проблеми сім'ї, розробляються і реалізуються комплексні цільові програми із зміцнення та підвищення її значущості у вихованні дітей. З іншого боку, спостерігаються процеси, які призводять до загострення сімейних проблем. Це, перш за все, падіння життєвого рівня більшості сімей, проблеми економічного, а часом і фізичного виживання, що посилило самоусунення багатьох батьків від вирішення питань виховання і особистісного розвитку дитини.

В основу взаємодії сучасної школи і сім’ї покладається співробітництво. Ініціаторами його встановлення має виступати школа, оскільки педагоги професійно підготовлені до освітньої роботи. Педагог усвідомлює, що співробітництво потрібне в інтересах дитини. В цьому необхідно переконати батьків. Взаємодія являє собою спосіб організації спільної діяльності з родинами, яка здійснюється за допомогою спілкування. Завдання взаємодії:

забезпечення дитині в сім’ї та школі оптимальних умов для повноцінного фізичного та психічного розвитку, сприяння задоволення її потреби в емоційно – особистісному спілкуванні;

розвиток її творчих інтересів та здібностей, підвищення рівня сформованості педагогічної культури вихователів та батьків.

Щоб найкраще, найвідповідальніше підійти до виховання дитини, батьки разом з вчителями повинні збудувати свої стосунки на принципах взаємної поваги, розуміння важливості один одного і усвідомлення того, що таке партнерство матиме довготривалий вплив.

Сучасний стан початкової освіти потребує цілісного підходу до особистості дитини. Цим пояснюється необхідність ділового педагогічного взаємозв’язку сім’ї та школи на основі об’єднання їх виховних зусиль. Вчитель та батьки діють в інтересах дитини, приймають рішення стосовно її виховання та навчан-ня, створюють для неї належні умови. Від того, наскільки ці взаємовідносини будуть узгоджені, настільки залежить успіх формування особистості в цілому.

Завдяки тісному співробітництву школи з батьками та іншими старшими членами родини навколо дітей створюється атмосфера довіри, взаєморозуміння, підтримки, єдиних вимог. Це означає, що батьки та інші члени родини мають перестати бути пасивними, виступати в ролі експертів чи спостерігачів, і почати діяти з вчителями і дітьми на засадах партнерства з правом ініціативи, активної дії, самоконтролю.

Вони рівноправні партнери і союзники. Ідеї батьків слід цінувати, до їх порад – прислухатися. Бажано разом з батьками обговорювати і розв’язувати глобальні проблеми та конкретні питання, приймати важливі рішення. Тільки завдяки високій культурі спілкування педагогів і батьків, доброзичливості, неупередженості у розв’язанні різних проблем можна досягти ефективної взаємодії школи та сім’ї.

Такий підхід сприяє зближенню в дитячий свідомості образів педагога і членів сім’ї за рахунок набуття цими найближчими людьми спільних рис, певного уподібнення. Зокрема, образ вчителя пом’якшується, споріднюється з образами батьків. Дія принципу взаємопроникнення школи і сім’ї, цих двох таких важливих соціальних інститутів, забезпечує поєднання сімейного і суспільного виховання в одну суцільну ланку, спрямовану на реалізацію єдиної мети – всебічний, гармонійний розвиток особистості.

Залучення батьків та інших членів сім’ї до освітньо-виховного процесу є необхідним, передусім для дітей. І не тільки тому, що діти більше дізнаються про своїх батьків. Успіх співробітництва вирішальною мірою залежить від взаємних установок сім’ї і школи. Найсприятливіше вони складаються за умов, коли обидві сторони усвідомлюють необхідність цілеспрямованого впливу на дитину і довіряють одне одному. Батьки повинні бути впевненими, що їх участь у житті школи важлива не тому, що цього хоче вчитель, а тому, що це важливо для розвитку їхньої дитини.

Вони повинні усвідомити конкретні позитивні наслідки для дитини, через їх включення у життя закладу. Важливо, щоб батьки були впевнені в хорошому ставленні вчителя до дитини, відчували його компетентність з питань виховання. Вчитель повинен заслужити довіру батьків добром, небайдужим ставленням до дитини, вмінням пробуджувати в ній красу, щирість і милосердя.

Присутність батьків у школі дозволить істотно змінити життя дітей, створити домашню атмосферу, допомогти вчителю та батькам об’єктивно оцінити сильні і слабкі сторони у вихованні дитини. Вчитель отримує багато додаткових відо-мостей про індивідуальні особливості кожної дитини, про емоційний характер спілкування в сім’ї, про формування різних трудових навичок і звичок, для яких сім’я має більші можливості. Відкриті, зацікавлені контакти з сім’єю допоможуть виявити кращий досвід сімейного виховання, зацікавити інших. І батьки, і вчителі зможуть краще зрозуміти дитину, врахувати її бажання, інтереси, потреби.

Такий підхід передбачає сприйняття дитини як унікальної особистості, визнання її прав, ставлення до неї як до суб’єкта з власними потребами розвитку. Цю істину повинні добре засвоїти не тільки вчителі, а й батьки. Так само як і діти, батьки повинні жити своєю школою, регулярно відвідувати батьківські збори, обмінюватися своїми думками і спостереженнями з класоводами. Школа ж повинна прагнути до об’єднання зусиль щодо успішного навчання, виховання та розвитку школярів. Тому що не тільки навчальний заклад допомагає сім’ї у вихованні дітей, а й батьки повинні допомагати школі.

Співпраця родини і школи має ґрунтуватися на взаємоповазі, рівноправному партнерстві. Педагогічний колектив та колектив батьків – це має бути єдиний живий організм, об’єднаний спільною метою, гуманними стосунками та високою відповідальністю. Особливу увагу сучасні дослідники звертають на те, що взаємодія сім’ї і школи має полягати не лише в допомозі цих соціальних інститутів одне одному, а й у – розумному об’єднанні можливостей, зусиль в організації життєдіяльності школярів . Поряд із цим, до основних напрямів взаємодії сім’ї і школи пропонується відносити: залучення батьків до життя школи; досягнення узгодженості у підходах до дитини; надання кваліфікованої допомоги і підтримки батькам і дитині у складних педагогічних та життєвих ситуаціях; інформування батьків про шкільне життя, освітній процес, про ресурси, які сім’я може використовувати для освіти своєї дитини, справедливого вирішення батьківсько-дитячих конфліктів.

Отже, контакт з батьками як взаємодія може бути встановлений лише за умови, що обидва суб'єкти усвідомлюють: тільки спільними зусиллями можна створити умови для розвитку та виховання дитини, допомогти їй у набутті необхідного соціального досвіду. В складних сучасних умовах сім'ї потрібна систематична і кваліфікована допомога з боку школи. Процес взаємодії сім'ї і школи спрямований на активне включення батьків у навчально-виховний процес, співпрацю з дітьми та педагогами. Усі батьки повинні пам’ятатати, що якою б перспективною не була школа, а як говорив Д. Герберт: «Один батько важить більше, ніж сто вчителів.» Взаємодія школи, сім`ї - один з головних принципів організації освіти. Він ґрунтується на спільності інтересів держави, народу, на єдності виховних завдань та ідеалів кожної сім`ї й суспільства в цілому. Педагогічний союз учителя і батьків – це могутня сила виховання. .Однією з передумов успішного запровадження такої програми у взаємодію сім’ї і школи є встановлення належних відносин між учителем і батьками. Саме вчитель відіграє провідну роль в організації та проведенні занять, відборі та структуруванні необхідного матеріалу, забезпеченні сприятливої атмосфери для обміну досвідом сімейного виховання, вільного обговорення проблем, визначення способів їх вирішення.

Список літератури

1.Пухта О. Співпраця батьків та школи у вихованні дітей / О. Пухта // Педагогічний пошук. – 2006. – № 3(5). – С. 74–75.

2.Дуброва В. Допоможемо батькам – допоможемо дітям // Палітра педагога. 1998. – №1. – С. 28-31.

3.Романовська Д., Собкова С. Психологічний супровід організації роботи з батьками в освітніх навчальних закладах. Методичний посібник. Чернівці. 2003.

4.Хромова О. Л., Кравченко Т. В. Вчимося виховувати: Метод. рек. для занять з батьками учнів загальноосвітніх шкіл. – К.: Пед. думка, 1996. – 36 с.

5.Аметова Є. Р. Про значення сім'ї у формуванні вільної особистості дитини // Педагогіка і психологія. -2006. -№ 2. - С. 36-43

6.Бондарчук О. І. Психологія сім'ї: Курс лекцій; МАУП. - К.: МАУП, 2001. - 95 с.

7.Копець Л. В. Психологія особистості. - К.: Видавничий дім "Києво-Могилянська академія", 2007. - 458 с.

8.Кравченко Т. "Життєві сценарії" сім'ї та їхній вплив на соціальний розвиток особистості // Педагогіка і психологія. -2002. -№ 1-2. - С. 61-67

9.Семиченко В. А. Психологія та педагогіка сімейного спілкування: Навч. посібник. - К.: Веселка, 1998. - 210, с.

10.Виноградова Т. Взаємодія батьків і педагогів – необхідна умова для виховання нового покоління / Т. Виноградова // Педагогічна скарбниця Донеччини. – 2003. – № 2. – С.51–52.

Категорія: Батьки і школа | Додав: admin (20.12.2017)
Переглядів: 230 | Теги: СІМ’Я І ШКОЛА | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar
Управління школою
  • Нормативні документи
  • Безпека життєдіяльності
  • Ведення документації
  • Методична робота
  • Атестація працівників
  • Реформи в освіті
Компетентнісний підхід
Проведення уроків
  • Географія
  • Біологія
  • Природознавство
  • Українська мова
  • Математика
  • Історія