Головна » Статті » Батьки і школа

Співпраця класного керівника з батьками у контексті Нової української школи

Н. М. Хорошковська

вчитель початкових класів

Співпраця класного керівника з батьками у контексті Нової української школи

Постановка проблеми. Школа переживає часи змін. Протягом останніх десяти років реформа освіти є головним питанням. На сьогодні дуже активно розпочалося впровадження Концепції Нової української школи, метою якої є виховання всебічно розвиненого, відповідального громадянина та патріота, який здатний до інноваційної діяльності [2]. Щоб досягти даного кінцевого результату потрібно вирішити ряд проблем. Одна з цих проблем – це застарілі або «пострадянські» погляди батьків на навчання та виховання своїх дітей. Дуже важко переконувати батьків у необхідності змін, а ще важче залучати батьків до участі в навчально-виховному процесі. Тому перед педагогами, а точніше перед класними керівниками, які поки що також існують як пережитки радянських часів, тому що в європейських навчальних закладах немає згаданої посади, а функції, які покладаються на класного керівника у нас, в Європі виконують вузькокваліфіковані спеціалісти, стоїть проблема роз’яснення батькам про нові орієнтири та вимоги у вихованні та знаходження шляхів залучення батьків до навчально-виховного процесу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемою педагогічної освіти батьків у другій половині ХХ ст. займалися багато науковців, а саме: А. Говорун, А. Відченко, Б. Орлов, М. Демидов, М. Копанєв, М. Абдрахманов, К. Мінін, Ю. Чабанський, І. Дубінець, В. Шинкаренко, та інші. Роль навчального закладу у цьому процесі розглядали В. Маїшева, І. Гребенніков, І. Череда, Р. Капралова, В. Просецький, О. Волкова, та ін. Ряд вчених займалися дослідженнями особливостей інноваційних педагогічних технологій та їх виховного аспекту В. Сафуліна, В. Стельмашенко, І. Дичківської, Т. Дем’янюка, О. Кіяшко, Л. Рощупкіної, та ін.

Мета статті. З власного досвіду роботи як практикуючого вчителя та класного керівника проаналізувати форми роботи з батьками, які є на даний час та ознайомити читачів з інноваційними формами роботи, що можуть бути застосовані у контексті компетентнісного навчально-виховного процесу.

Виклад основного навчального матеріалу. На даний час на навчальний заклад покладено координацію виховних дій сім’ї і від того, як здійснено організацію, та як реалізовано роботу з батьками учнів, значною мірою залежить успішність процесу навчання і виховання дітей. Пріоритетним завданням є широке залучення батьків та всіх дорослих членів сім’ї до співпраці з педагогічним колективом, до активної участі в житті школи та класу.

Протягом останніх 30 років незмінними залишаються загальновідомі форми роботи з батьками. До них можна віднести батьківські збори. Мета даного заходу зводиться до обговорення навчання та поведінки учнів, висловлення взаємних претензій батьків та вчителів, вироблення спільної домовленості дій, які влаштовують обидві сторони. Круглі столи з обговорення різних питань не мають свого практичного значення. Даний захід проходить з ініціативи класного керівника, який хоче щось змінити, але не знає як. Під час круглого столу вчитель монотонно читає підготовлену доповідь з певного питання, далі виступають запрошені спеціалісти, на кінець заздалегідь підготовлений представник від батьків прочитує свою підготовлену доповідь. Прийняті рішення не виконуються й так і залишають прописаними на багатьох документах. Індивідуальні бесіди класного керівника та батьків жодного разу не проходять на позитивні теми. Батьків не викликають у навчальний заклад, щоб подякувати за виховання та успіхи у навчанні дитини. Для всіх це є нормою, що дитина поводить себе відповідно до встановлених правил та навчається на достатньому або високому навчальному рівні. Більшість індивідуальних бесід проходять для вирішення важких педагогічних ситуацій, якщо класний керівник та педагогічний колектив не змогли або не захотіли шукати рішення самостійно, вони вирішили відповідальність перекласти на батьків. Тематика індивідуальних бесід зазвичай охоплює систематичні пропуски навчання без поважних причин, низький рівень навчальних досягнень, нецензурні висловлювання, аморальна поведінка учня, агресивна поведінка учня і т. д.

В тому ж дусі проводяться батьківські всеобучі, батьківські читання, загальношкільні або звітні збори.

На жаль, все вище перераховане однозначно викличе у батьків лише негативні емоції. Запрошення у щоденнику дитини на батьківські збори у більшості батьків асоціюється з черговим повчання зі сторони педагогів про неправильність виховання та недостатність контролю з боку батьків. Тому відсоток відвідування батьківських зборів є дуже низьким, та й ті батьки, які приходять на даний захід, це батьки учнів, що не мають зауважень до поведінки і навчання.

Виникає ряд питань. Хто винен у ситуації, яка склалася? Як змінити ситуацію? Що робити та як для налагодження співпраці між батьками та педагогами?

Питання можна сказати майже риторичні і досить складні. Та це тільки на перший погляд.

Роботу з налагодження співпраці батьки-вчителі потрібно починати з чистого листа. Якщо залишити хоч краплину «старого багажу» змін не станеться. Один із ключових компонентів концепції Нової української школи є педагогіка партнерства – педагогіка, що ґрунтується на партнерстві між учнем, учителем і батьками. В основі педагогіки партнерства – спілкування, взаємодія та співпраця між учителем, учнем і батьками [4].

Форми роботи з батьками за Новою українською школою залишаються ті ж самі (батьківські збори, індивідуальні бесіди, круглі столи), але змінюється саме наповнення та мета даних заходів. Ці форми роботи повинні носити тільки практичний характер та основуватися на культурі спілкування. Важливо розуміти основні стратегічні моменти у проведенні батьківських зборів, щоб учасники залишалися задоволеними як від процесу, так і від результатів, а самі збори спряли розвитку культури співробітництва. Плануючи збори, важливо розуміти їх мету – тобто, дати відповідь на запитання: «Для чого ми зібралися?» [4].

У Національній стратегії розвитку освіти в Україні на період до 2021 року [3] визначено, що:

— пріоритетом державної гуманітарної політики є національне виховання;

— один із стратегічних напрямів розвитку освіти — забезпечення національного виховання, розвитку і соціалізації дітей та молоді.

Означено основні шляхи реформування виховання:

— реформування змісту виховання, що базується на сучасних наукових підходах і педагогічному новаторстві, застосування інновацій з урахуванням особливостей і потреб сучасної освіти, наповнення його культурно-історичними надбаннями українського народу;

— впровадження нових підходів, виховних систем, технологій, форм і методів виховання, які б відповідали потребам розвитку особистості, сприяли розкриттю її талантів, удосконаленню духовно-емоційних, розумових і фізичних здібностей, поведінки особистості, досягненню соціальної зрілості та індивідуального зростання;

— розроблення теоретико-методологічних аспектів національної системи виховання з урахуванням вітчизняного і зарубіжного досвіду, регіональних особливостей;

— об’єднання зусиль державних і громадських інституцій у вихованні молоді, сприяння діяльності дитячих та юнацьких організацій;

— розвиток різноманітних дитячих і молодіжних об’єднань за інтересами, позашкільних освітньо-виховних закладів;

— організація родинного виховання і освіти як важливої ланки педагогічного всеобучу батьків;

— докорінні зміни в підготовці і перепідготовці педагогічних кадрів для здійснення національного виховання.

Звертаючись все до тієї ж Нової української школи головним завданням освіти є не знання дитини, не обсяг теоретичних знань, а виховання особистості та патріота. Не важливо, який рівень навчальних досягнень у дитини, а важливо на скільки ввічливою, порядною, відповідальною, амбітною, творчою є дитина. Не всі можуть доводити теореми, проводити лінгвістичні чи етнографічні дослідження, розв’язувати системи рівнянь чи виконувати сольні партії. Але важливо, щоб всі випускники навчальних закладів не використовувати нецензурних висловів, поважали оточуючих людей, вміли поводити себе в суспільстві. Ось що потрібно донести до свідомості вчителів, батьків на суспільства загалом.

Український академік І. Д. Бех наголошує, що «на зміну володіння підростаючою особистістю моральними якостями чи властивостями на виховну сцену має вийти духовна здіб­ність», яка на думку науковця є єдністю «певного етичного знання (поняття) і способу, за допомогою якого воно набуває особистісного смислу» [1, 13].

На даний час батьків потрібно зробити співтворцями навчального процесу, над чим я і працюю. В своєму класі я проводжу батьківські збори, але в новому форматі. Питання, що будуть розглядатися визначаю не я чи адміністрація навчального закладу, а самі батьки. Саме те, що їх хвилює, що їм цікаво, буде розглянуте на батьківських зборах. Питання про навчання чи виховання не обговорюю при всіх, а лише в індивідуальних або так званих неформальних бесідах. І кожен раз я наголошую батькам про те, що батьківські збори чи будь-які інші форми роботи з батьками це діалог між ними та мною чи адміністрацією школи. Класний керівник та батьки є партнери і повинні спільно домовлятися про вирішення нагальних питань, тільки у форматі співпраці та ведення ділової розмови може проходити робота з батьками, а не у формі приниження батьків через невміння виховати дитину або вплинути на неї. Якщо дитина агресивна, має проблеми у навчанні чи вихованні, то це не лише проблема батьків, але й педагогічного колективу, який бачив негативні зміни і ніяк не відреагував, та й загалом проблема суспільства, яке бачить проблемного підлітка, його нецензурну лайку, нищення лавок у парках чи на стадіонах, але прохожі обминають це і роблять вигляд, що їх це не стосується.

Досить важко давалися перші тренінги з питань психології та педагогіки для батьків, але застосовуючи їх протягом 2-3 років я помітила, що батьки самі почали проявляти інтерес до даного виду роботи. В батьків як в педагогів багато питань про виховання, про поведінку дитини, про покарання, про відверті розмови (як їх провести, як достукатися до власної дитини) і т. д. І якщо педагоги можу зібратися на методичні об’єднання, семінари, конференції і поділитися досвідом, обговорити проблеми та знайти спільні рішення і це є вершиною педагогічної майстерності, то на жаль методичних об’єднань для батьків немає, а йти навіть до шкільного психолога з проханням про допомогу чи з питаннями про власну безпорадність у вихованні дитини батьки вважають недопустимим і соромним. Тренінг дозволяє вирішити багато проблем виховання практично і якщо спочатку батьки соромляться та виявляють апатію, то до завершення тренінгу вони самі пропонують ситуації, щоб психолог практично продемонструвала яким чином можна вирішити цю ситуацію. Після таких практичних занять не тільки батьки, але й і я бачу позитивні зміни у навчанні та поведінці дитини. В більшості випадків проблеми виникали в непорозумінні, відсутності відвертої розмови, або негативні вчинки дитини були покликані привернути до себе увагу, якої так бракувало.

Завершуючи хочу сказати, що ніхто не народжується мудрим, ми всі робимо помилки, але якщо ми залишаємося на самоті зі своїми проблемами, то вони не зникають, а навпаки нагромаджуються і під тиском цього негативу самотня людина робить ще більше помилок, стає злою, мовчазною і замкнутою. Тому потрібно вчити батьків та вчитися самим говорити відверто, не криком, погрозами чи залякуванням, а з проханням про допомогу чи спільне рішення. І коли педагоги і батьки об’єднаються, лише тоді ми зможемо втілити в життя Концепцію Нової української школи.

Висновки. Педагогіка вчить, що добрий наслідок при застосуванні того чи іншого виховного методу може бути тільки в певних умовах, тобто в певному оточенні інших засобів і на певному етапі розвитку. Методи виховання не допускають стереотипних рішень і навіть єдиного шаблону виховання. Всі методи виховання повинні застосовуватися з урахуванням умов, місця, у взаємодії один з одним.

Те ж саме в формами роботи з батьками. Те що їх потрібно змінювати вже зараз є однозначним і не підлягає обговоренню. Але те що добре проходить в одного класного керівника з його батьками, взагалі не може бути втілене в іншому навчальному закладі. Все абсолютно індивідуально. Є кілька універсальних порад для всі без виключення, а саме:

Відмовтесь від застарілих шаблонів роботи з батьками;

Опрацьовуйте сучасні матеріали з питань педагогіки та психології;

Працюйте у тісній співпраці з психологом;

Спілкуйтесь з батьками та цікавтесь їхньою думкою.

Список літератури.

Бех І. Д. Інноваційна виховна технологія: сутнісні положення і шляхи реалізації // Педагогіка і психологія. — 2014. — № 1. — С. 12–17.

Концепція Нової української школи. Режим доступу http://mon.gov.ua/Новини%202016/12/05/konczepcziya.pdf

Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року : Указ Президента України № 344/2013 від 25.06.2013.

Нова українська школа. Порадник для вчителя. Розділ 8. Співпраця з батьками. Режим доступу http://nus.org.ua/wp-content/uploads/2017/09/razdel_8_Batki.pdf

Пометун О. Освіта для стійкого розвитку — інновація ХХI століття // Шлях освіти. — 2010. — № 3. — С. 12–17.

Теорія і практика організації інноваційного процесу виховання : наук.-метод. зб. / упоряд. О. І. Чешенко. — О., 2014. — 327 с.

Чешенко О. І. Інноваційність виховного процесу в сучасному освітньому просторі: організаційний аспект / О. І. Чешенко, В. В. Ягоднікова // Директор школи, ліцею, гімназії. — 2010. — № 6. — С. 19–34.

Ягоднікова В. В. Виховання сучасної особистості учня в умовах інноваційного середовища загальноосвітнього навчального закладу // Наша школа. — 2011. — № 4.

Ягоднікова В. В. Розвиток мотивації педагогів до інноваційної виховної діяльності / В. В. Ягоднікова. — О., 2013 — 114 с.

Ягоднікова В. В. Формування інноваційного потенціалу класних керівників в системі методичної роботи загальноосвітнього закладу / В. В. Ягоднікова, О. І. Чешенко // Наша школа. — 2011. — № 4. — С. 48–53.

Категорія: Батьки і школа | Додав: admin (21.12.2017)
Переглядів: 418 | Теги: Співпраця класного керівника з бать | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar
Управління школою
  • Нормативні документи
  • Безпека життєдіяльності
  • Ведення документації
  • Методична робота
  • Атестація працівників
  • Реформи в освіті
Компетентнісний підхід
Проведення уроків
  • Географія
  • Біологія
  • Природознавство
  • Українська мова
  • Математика
  • Історія