Головна » Статті » Батьки і школа

СПІВПРАЦЯ З БАТЬКІВСЬКОЮ ГРОМАДОЮ ЯК ОДНИМ ІЗ СУБЄКТІВ НАВЧАЛЬНО - ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ

Валентина Володимирівна Ганзюк вихователь дошкільного підрозділу

 

СПІВПРАЦЯ З БАТЬКІВСЬКОЮ ГРОМАДОЮ ЯК ОДНИМ ІЗ СУБЄКТІВ НАВЧАЛЬНО - ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ

«Постановка проблеми» На сучасному етапі розвитку дошкільної освіти пробле­ми сімейного виховання не можна відокремлювати від до­шкільної освіти. Сьогодні важливе значення надається ро­боті з сім’єю.

«Мета статті» визначення напрямків діяльності педагогів у роботі з батьками, допомогти їм краще зрозуміти свого малюка, його внутріш­ній світ. Батьки мають побачити і відчути, що цей світ сут­тєво не відрізняється від того, в якому зростали вони самі. У їхніх дітей, власне, такі самі потреби, які були в них ко­лись, тільки умови для їх реалізації змінилися.

Ефективним засобом покращення взаєморозуміння та взаємопідтримки, консолідації зусиль, спрямованих на ви­ховання дітей дошкільного віку, виступають спільні заходи дошкільного навчального закладу та сім’ї.

Вступ до дошкільного навчального закладу — важлива подія в житті дитини, що знаменує новий етап розвитку, пов’язаний із входженням у широкий соціум.

Модернізація дошкільної освіти не може не зачепити сім’ю, залишивши її стороннім спостерігачем змін першої ланки освіти.

Завдання педагогів — залучити батьків до процесу онов­лення змісту, форм і методів освіти дошкільнят, підтриму­вати бажання перенести найкращі її здобутки до практики сімейного виховання.

Об’єднавши зусилля, педагоги та батьки зможуть ство­рити широкий розвивальний простір, сприятливий для пов­ноцінного буття дитини в сім’ї та дошкільному закладі.

Роль сім’ї у вихованні та розвитку дитини дошкільного віку важко переоцінити. Завдяки батькам, панівному у сімейному се­редовищі мікроклімату, у дитини формується ставлення до себе самої, збагачується когнітивна сфера, започатковуються ціннісні орієнтації, вона оволодіває соціально прийнятними моделями поведінки.

Відвідуючи дошкільний навчальний заклад (ДНЗ), до­шкільник набуває вмінь взаємодіяти з однолітками, організовувати власну діяльність, спостерігається подальше вмотивування його ціннісної ієрархії і поведінки. Однак ефективність дошкільної осві­ти і виховання значною мірою визначаються тими відносинами, що складаються між вихователями ДНЗ і батьками.

Під співпрацею закладу дошкільної освіти з батьками розуміється процес, що передбачає рівність партнерів, поважне взаємоставлення взаємодіючих сторін з урахуванням ін­дивідуальних можливостей одна одної. Це не просто взаємні дії, а спільна діяльність на основі взаєморозуміння, взаємодовіри, взаємопізнання, взаємовпливу.

Доцільність співпраці зумовлена також тим, що сім’я і дитячий садок пов’язані формою наступності, яка забез­печує безперервність виховних впливів. Тому його запровадження створює сприятливі умови для реалізації єдиних вимог щодо фор­мування і розвитку кожної дитини як суб’єкта власних відносин і свідомої самодіяльності. Адже потребу у взаємній допомозі відчува­ють обидві сторони — і дошкільний заклад, і сім’я.

Ініціаторами співробітництва мають бути педагоги ДНЗ, оскільки вони мають відповідну професійну підготовку, воло­діють знаннями і практичними вміннями щодо підтримки особистісного становлення дитини старшого дошкільного віку, виходячи із завдань, що висуваються перед цими установами на державному рівні, а також з урахуванням вікових та індивідуальних особливос­тей вихованців. Однак для посилення ефективності співробітництва з батьками необхідна також обізнаність з його сутністю, способами вибудови, різноманітними формами запровадження.

Сучасна сім’я потребує допомоги фахівців на всіх етапах дошкільного дитин­ства. Одне з пріоритетних місць з-поміж цих фахівців відводиться педагогам, які працюють у дошкільних установах і мають постійні контакти як з дітьми, так і з їхніми батьками.

Умовами ефективної роботи дошкільного закладу з батьками є: цілеспрямова­ність, системність; плановість; диференційований підхід з урахуван­ням багатоаспектності та специфіки кожної сім’ї; вікова диференці­ація змісту роботи; доброзичливість, відкритість.

Проблеми, наявні у взаємодії дошкільного закладу з сім’єю, зокрема брак часу, пасивність, а подеколи й небажання вихователів працювати з батьками вихованців.

За своєю сутністю співробітництво ДНЗ з батьками вихованців може бути визначене як процес, що передбачає рівність партнерів, поважне взаємне ставлення взаємодіючих сторін з урахуванням інди­відуальних можливостей одна одної. Співробітництво передбачає не лише взаємні дії, а й взаєморозуміння, взаємодовіру, взаємне пізнання, взаємовплив, «відкритість серця назустріч один одному, тоб­то наявність емпатії» [3, с. 72].

Педагогічне співробітництво із сім’єю полегшує досягнення цілей, що висуваються перед дошкільним за­кладом (практичний стимул), робить важливий внесок в єдиний процес виховання дитини в сімейному та освітньому середовищі (педагогічний стимул); участь батьків є також певною формою де­мократизації та культурної взаємодії, що особливо важливо в умовах полікультурного простору (соціальний стимул) [2].

Основна мета цього співробітництва полягає в створенні єдиного середовища «сім’я — дитячий садок», в якому всі учасники педаго­гічного процесу (діти, батьки, вихователі) почуваються комфортно, виявляють інтерес один до одного й орієнтовані до досягнення взаємоважливих і взаємонеобхідних цілей.

Доцільності створен­ня єдиного виховного середовища як вагомого засобу досягнення цілей, що постають сьогодні перед ДНЗ та сім’єю щодо виховання дитини дошкільного віку, сприяти­ме вибудова співробітництва вихователів і батьків на основі низки принципів, а саме:

принцип узгодження дій – узгодження виховних цілей і за­вдань, позицій обох сторін, доцільний розподіл обов’язків і відповідальності; усвідомлення кожним суб’єктом співробіт­ництва функцій інших суб’єктів цього процесу, змісту їхньої діяльності, чітке уявлення кожним учасником своєї ролі і сво­го внеску у загальну справу;

принцип гуманізму – визнання гідності іншого, толерант­ність до думки іншого, уважне ставлення учасників співро­бітництва один до одного; уміння педагога не лише навчати батьків, а й самому вчитися у них;

принцип відкритості – відкритість вихователя стосовно сім’ї, перетворення задекларованих цінностей на цінності, що об’єднують досвід усіх дорослих, котрі входять до єдиного педагогічного середовища; готовність педагога не лише по­зитивно сприймати батьківську ініціативу, а й заохочувати їх до прояву творчості;

принцип індивідуального підходу до кожної сім’ї, що перед­бачає урахування загальної і педагогічної культури батьків, сімейних традицій, складу сім’ї, особливостей батьківсько-дитячих взаємин тощо;

принцип доцільності форм і методів співробітництва сім’ї та ДНЗ – добір форм і методів, по-перше, з урахуванням куль­турних, соціально-економічних соціально-психологічних умов, ціннісних орієнтацій батьків, можливостей дошкільно­го закладу, а по-друге, надання переваги тим із них, які ґру­нтуються на діалоговому спілкуванні, передбачають міжособистісну взаємодію, сприяють досягненню взаєморозуміння, співпереживання.

Мета залучення батьків до співпраці з ДНЗ полягає не в тому, щоб передати їм якісь наукові знання, а у формуванні в них «педагогічної компетентності» та «педагогічної рефлексії» або коригуванні їхньої педагогічної позиції, що сприяє кращому розумінню дорослими своєї дитини, забезпечує належну організацію спілкування та спільної діяльності з нею [1].

«Педагогічна компетентність» у цьому разі означає здатність зро­зуміти потреби дітей і забезпечити можливості для їх задоволення, зробити свою дитину щасливою, уміння бачити і використовувати педагогічні ресурси стосовно перспективи розвитку дитини. Щодо «педагогічної рефлексії», вона інтерпретується як уміння батьків аналізувати власну виховну діяльність, критично оцінювати її, зна­ходити причини своїх педагогічних помилок, неефективності звич­них методів, здійснювати вибір тих методів виховного впливу на ди­тину, що є адекватними її віковим та індивідуальним особливостям, у конкретній ситуації [1, с. 37].

Для підвищення ефективності співпраці з батьками вихо­ванців педагогами дошкільних установ мають застосовувати:

мотивацію та авансовану наперед оцінку, які програмують батьків на конкретний позитивний результат їхньої взаємодії з вихователями та активну участь в життєдіяльності групи, на відкритість, довірливість, толерантність у відносинах;

різні способи інформування батьків: усне спілкування, де­монстрування та коментування продуктів дитячої діяльності, естетичне оформлення стендів, які містять цікаву для батьків інформацію, перегляд відеозаписів різноманітних фрагментів з життя групи;

високе оцінювання внеску батьків у забезпечення життєдія­льності дітей у групі;

педагогічну рефлексію, яка передбачає обмін враженнями від участі батьків у життєдіяльності дошкільного закладу, пере­осмислення батьками своєї ролі та місії вихователя, поглядів на дитину не як на об’єкт, а як на суб’єкт виховання [2].

Сьогодні набули поширення і визнання різні форми співробі­тництва дитячого садка з родинами, під якими розуміють способи організації спільної діяльності і спілкування батьків та вихователів. Основна мета запровадження тієї чи іншої форми співробітництва полягає у встановленні довірливих відносин між дітьми, батьками і педагогами, об’єднання їх в одну команду, формування потреби ді­литися один з одним своїми проблемами і спільно розв’язувати їх.

Традиційними формами організації співпраці дитячого дошкільного закладу з батьками вихованців є: індивідуальні, групо­ві, колективні.

Найпоширеніша форма індивідуальної роботи з родиною – кон­сультації та бесіди, які дають змогу об’єктивно з’ясувати педагогічну позицію сім’ї, ознайомитися з умовами, в яких живе дитина, тактов­но допомогти родині зрозуміти та виправити помилки або вжити рі­шучих заходів щодо поліпшення виховної ситуації в сім’ї в цілому.

 

Для групової роботи потрібно об’єднувати родини зі схо­жими проблемами у вихованні дитини. Для таких груп родин варто розробляти конкретні рекомендації, поради, які допомогли б випра­вити становище (надання відповідної методичної літератури, побу­дова конкретної та посильної моделі дій, проведення тренінгів, кон­сультацій, ознайомлення з кращим досвідом тощо).

Роз’яснювальна та виховна робота, бесіда, диспути підвищують довіру батьків до педагога, його порад, рекомендацій, сприяють нала­годженню партнерських взаємин між батьками та вихователями. Чле­нів родини необхідно також залучати до участі в підготовці та про­веденні ранків, тематичних виставок-консультацій, днів відкритих дверей, відкритих занять, конференцій з обміну досвідом родинного виховання. Ведення журналів запитань і відповідей допомагає вста­новити тісний взаємний зв’язок між вихователем і батьками, своєча­сно надавати останнім допомогу у роз’язанні проблем, з якими вони стикаються у процесі виховання дитини старшого дошкільного віку.

Основною формою колективної роботи були і залишаються зага­льні батьківські збори, які дають змогу познайомити з тим чи іншим питанням щодо виховання дитини весь загал батьків, сприяють на­лагодженню конструктивних взаємин із сім’ями вихованців [1].

Усі названі форми роботи з членами родини, між членами родини та педагогами покликані активізувати виховний потенціал батьків, підвищити їхню педагогічну та психологічну культуру.

Відомий також підхід, за якого до найбільш перспективних форм співпраці вихователів і батьків відносять:

індивідуальні (вступне анкетування, попередні візити батьків з дітьми до садка, співбесіди, консультації, відвідування педа­гогами своїх вихованців удома, телефонний зв’язок, створен­ня інтернет-сайту для батьків);

наочно-письмові (батьківські куточки, тематичні стенди, ши­рмочки, планшети, папки-пересувки, дошка оголошень, інфо­рмаційні аркуші, тематичні виставки, анкетування, скринька пропозицій, індивідуальні зошити, неформальні листи, родин­ні газети, педагогічна бібліотека, запрошення, вітання тощо. Найпоширенішими наочно-інформаційними формами роботи є виставки дитячих робіт; реклама книг, публікацій у періоди­ці, в системі Інтернет з проблем сімейного виховання);

групові (консультації, практикуми, школа молодих батьків, гуртки за інтересами, вечори запитань та відповідей, зустрічі з цікавими людьми — вчителями, лікарями, психологом, юри­стом тощо);

колективні (батьківські конференції, тематичні зустрічі за круглим столом, засідання батьківського комітету, дні від­критих дверей, створення групи батьків-порадників, участь у тематичних ранках, спільних святах, спортивних змаганнях, відпочинок у вихідні дні тощо).

Сучасні реалії спонукають до пошуку шляхів урізноманітнення та оновлення форм співробітництва роботи дошкільного закладу і сім’ї. Плануючи ту чи іншу форму роботи з батьками, слід керуватися такими вимогами: «оригінальність», «затребуваність», «інтерактивність». Щодо самих форм, їх пропонується поділяти їх на:

інформаційно-аналітичні (анкетування, усне опитування, «поштова скринька»);

наочно-інформаційні (батьківські служби, міні-бібліотека, ін­формаційні стенди, випуск газет);

пізнавальні (батьківські вітальні, нетрадиційні батьківські збори, усні журнали, екскурсії);

дозвіллєві (свята, спільне дозвілля, акції, участь батьків у конкурсах, виставках) [3].

Позитивні результати у вихованні дітей досягаються за умови вмілого підбору різних форм співпраці, активного залучення до цієї роботи всіх членів педагогічного колективу дошкільного за­кладу і членів сімей вихованців.

Отже, ефективність реалізації співпраці педагогів дошкільного закладу і батьків досягається завдяки запровадженню в процес його реалізації таких принципів: принципу узгодження дій, принципу гу­манізму, принципу відкритості, принципу індивідуального підходу до кожної сім’ї, принципу доцільності форм і методів співробітниц­тва сім’ї та ДНЗ.

Мета співпраці педагогів дошкільного закладу з батьками полягає не лише у збагаченні знань про способи і методи сімейного виховання, а й досягнення єдності виховного впливу сім’ї й дитячо­го садка на дитину.

Співпраця може реалізовуватися шляхом запровадження як традиційних (колективні, групові, індивідуальні), так й інноваційних форм роботи з батьками. Серед останніх важливе місце належить тим, що вибудовуються на діалозі, передбачають об­мін досвідом сімейного виховання, забезпечують становлення всіх учасників (батьків, дітей, вихователів) як суб’єктів педагогічного процесу.

Список літератури

Зверева О. Л. Семейная педагогика и домашнее воспитание детей раннего и дошкольного возраста / О. Л. Зверева. — М. : ТЦ Сфера, 2000. — 256 с.

Машовець М. А. Сучасні підходи до організації педагогічної взаємодії дошкі­льного навчального закладу та батьків вихованців / М. А. Машовець // Онов­лення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти : зб. наук. праць. Наукові записки РДГУ. — 2011. — Вип. 2(45).

Тонкова Ю. М. Современньїе форму взаимодействия ДОУ и семьи / Ю. М. Тонкова, Н. Н. Веретенникова // Проблеми и перспективи развития образования. Пермь : Меркурий, 2012. — С. 71-74.

Категорія: Батьки і школа | Додав: admin (20.12.2017)
Переглядів: 147 | Теги: СПІВПРАЦЯ З БАТЬКІВСЬКОЮ ГРОМАДОЮ | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar
Управління школою
  • Нормативні документи
  • Безпека життєдіяльності
  • Ведення документації
  • Методична робота
  • Атестація працівників
  • Реформи в освіті
Компетентнісний підхід
Проведення уроків
  • Географія
  • Біологія
  • Природознавство
  • Українська мова
  • Математика
  • Історія