Головна » Статті » Батьки і школа

Від правильного виховання дітей залежить добробут усього народу

Бойко Наталія Іванівна методист Комунальний заклад «Районний Будинок дітей та юнацтва Городищенської районної ради Черкаської області»

Від правильного виховання дітей залежить добробут усього народу

 Усе суще і живе на Землі має свій початок і свій кінець. Сім’я ж у цьому одвічному циклі виконує роль не тільки продовження роду, а й збереження та продовження соціальних, культурних, духовних традицій. Кожному з нас, дорослих, довелося відвідати чудову казкову країну з назвою Дитинство, яка подарувала любов і турботу наших батьків.

Останнім часом з тих чи інших причин школа, позашкілля і сім'я перебувають у стадії перманентної конфронтації. Педагоги дають негативні характеристики сім'ї, звинувачуючи батьків у самоусуненні від виховання власних дітей, у брутальному, навіть жорстокому ставленні до них. Батьки, у свою чергу, зневажливо ставляться до вчителів, керівників гуртків, указуючи на їхній низький професійний рівень, невисокі моральні якості. У багатьох сім'ях не вважають за необхідне звертатися до педагогів з приводу проблем, які виникають у вихованні дітей. До педагогів батьки звертаються зазвичай тоді, коли вже запізно.

Проблема взаємовідносин сім’ї та школи виникла відносно недавно в педагогіці. До ХХ ст. в зарубіжній та вітчизняній педагогіці існував чіткий поділ виховання сімейного і виховання в навчальному закладі.

Сім'я, школа, позашкілля — потенційні природні партнери у вихованні дітей часто виявляються реальними супротивниками, а поміж ними в епіцентрі ворожих взаємин і агресивних висловів постає дитина, яка вимушена пристосовуватися, лицемірити, що призводить до проявів аморальної поведінки.

Діти здобувають освіту, виховуються і навчаються не лише в школі. Їх розвиток продовжується і поза стінами школи і насамперед – у сім’ї. Сім’я – один із головних виховних інститутів, значення якого у формуванні особистості дитини важко переоцінити. Лише в сім’ї, під керівництвом та з допомогою батьків дитина пізнає навколишній світ у всіх його складностях і багатогранних проявах, тут проходить її громадське становлення, формується світогляд та естетичні смаки. [8, с. 41]

Аналіз останніх досліджень і публікацій. На рубежі ХІХ і ХХ століть вперше виникає ідея взаємодії школи та сім’ї у процесі виховання дитини. Єдність сім'ї і школи відіграє важливу роль у вирішенні завдань всебічного розвитку та виховання школяра. Важливого значення даній проблемі надавали відомі педагоги: Януш Корчак, А. Макаренко В. Сухомлинський, М. Стельмахович та інші дослідники.

В. Оржеховська, В. Кириченко, Г. Ковганич переконані у тому, що виховання дітей у школі і сім’ї – це нероздільний процес з єдиною метою, який зорієнтований не лише на спільні зусилля навчального закладу і сім’ї у вихованні школярів, а й на їх виховну співпрацю у цьому процесі. Його здійснення передбачає єдино спрямовану взаємодію у взаємозалежній діяльності у системі стосунків батьків і педагогів. Стосунки співпраці передбачають рівність сторін, взаємну доброзичливість і повагу [9, с. 16].

Основним завданням родинного виховання в школі та позашкіллі є формування у дітей моральних якостей, естетичної культури, трудових навичок, патріотичних почуттів, готовності до захисту рідної землі.

Мета статті полягає у визначенні шляхів оптимізації співпраці сім’ї , школи та позашкілля у розвитку особистості школяра, вихованця. Розглядає актуальні проблеми співпраці сім’ї, школи, позашкільного закладу та шляхи їх подолання.

        Сьогодні в умовах, коли більшість сімей стурбоване рішенням проблем економічного, а деколи і фізичного виживання, час суспільно хисткий і вибухово небезпечний непередбачуваними подіями і змінюваними цінностями, посилилася соціальна тенденція самоусунення багатьох батьків від вирішення питань виховання і особистісного розвитку дитини. Батьки, не володіючи достатньою мірою знаннями вікових та індивідуальних особливостей розвитку дитини, іноді здійснюють виховання наосліп, інтуїтивно. Все це, як правило, не дає позитивних результатів. У таких сім'ях немає міцних міжособистісних зв'язків між батьками і дітьми і, як наслідок, "авторитетом" стає зовнішнє, часто негативний оточення, що призводить до "виходу" дитини з-під впливу сім'ї.

Положення, що склалося, сприяє зростанню дитячої бездоглядності, злочинності, наркоманії та інших негативних явищ в дитячої і підліткової молодіжному середовищі.

Та все таки , сім’я, хоч і зазнає значного негативного впливу, продовжує лишатися тим єдиним острівцем у бурхливому морі, де людина може знайти дах, розраду і надію. Тому що сім’я має великий вплив на особистість дитини.

склалося так, що дитина більше часу проводить поза родиною: у школі, в гуртках за інтересами, а частіше на вулиці з однолітками, де набуває не завжди корисного досвіду. І якщо школа не буде приділяти належну увагу вдосконаленню освітнього процесу, спрямованого на взаємодію батьків і педагогів то, відбудеться відчуження сім'ї від освітньої установи, педагогів - від сім'ї, сім'ї - від інтересів творчого і вільного розвитку особистості дитини. [1, с.2-3]

Попри все за певних умов гострота проблеми взаємодії школи, позашкілля і сім'ї в сучасних умовах може бути знята. Для цього необхідно, аби суб'єкти взаємодії вибудовували основи культури спілкування, такі необхідні для розв'язання проблем дитини. Останнім часом психолого-педагогічна наука робить спроби окреслити шляхи відмови від традиційних і запропонувати нові підходи в розв'язанні проблем взаємодії сім'ї, школи та позашкільних закладів, виховання дітей та підлітків.

Перше. Педагог має усвідомити: культура передбачає недоторканість родини й невтручання в сімейні взаємини. Втручатися в життя сім'ї можливо у виняткових випадках, коли нехтуються інтереси дитини, коли її здоров'я, життя, добробут перебувають у небезпеці з вини батьків або інших дорослих членів сім'ї.

Друге. Школа, позашкільний заклад — не рідний дім, а сім'я ніколи не замінить школи, позашкільного закладу. Звідси випливає, що логіка шкільного, позашкільного та логіка сімейного виховання не тотожні. Розводячи виховні сфери школи, позашкілля і сім'ї, педагог має враховувати психологію дитинства й дорослішання дитини і, певним чином зближуючи ці дві сфери, у жодному разі не намагатися підмінити собою батьків і не інструментувати шкільне життя як життя родинне.

. Школа та позашкілля не є частиною ринкового простору, оскільки не надає послуг, не торгує крамом, не обслуговує батьків. Школа та позашкілля - інститут соціальний, її призначення — передавати як естафету духовні надбання людства й учити дитину жити у світі матеріальних продуктів культури. Вони вільні від батьківських вказівок і настанов в організації своєї професійної діяльності. Школа та позашкілля незалежні від батьків у будові життєдіяльності школярів, вихованців. Однак і шкільна, і позашкільна, і сімейна сфери не існують ізольовано в житті дитини, яка, приходячи до школи, позашкільного закладу, репрезентує світ своєї родини, умови життя, спектр соціальних взаємин, звички, манери поведінки, зрештою, рівень інтелекту.

Педагог як представник виховної сфери не має можливостей, аби кардинально (навіть за потреби) змінювати умови сімейного життя дитини, він не уповноважений втручатися в родинний уклад. У нього інший предмет професійної діяльності — дитина, яка приходить до школи, позашкільного закладу з сім'ї.

Школа та позашкілля завжди прагнули до взаємодії з сім'єю. Це знаходило своє відображення в корекції сімейного виховання, у педагогічній просвіті батьків, у безкінечному «листуванні» з батьками з приводу навчання, вихованні і поведінки їхніх дітей, у викликах батьків до школи, позашкілля тощо. Контакт з батьками як взаємодія може бути встановлений лише за умови, що обидва суб'єкти усвідомлюють: тільки спільними зусиллями можна створити умови для розвитку та виховання дитини, допомогти їй у набутті необхідного соціального досвіду. [1, с.5] Школа та позашкільні заклади були, є і залишаться одним з найважливіших соціальних інститутів, які забезпечують освітній процес і реальну взаємодію дитини, батьків і соціуму.

До основних напрямів діяльності педагогів і батьків відносяться:

пізнавальна сфера життя (робота з вчителями-предметниками, керівниками гуртків),

підтримка фізичного здоров'я учнів, вихованців,

додаткова освіта дітей і розвиток творчого потенціалу дітей,

підтримка обдарованих дітей,

соціальна підтримка і профілактика бездоглядності.

Хочу пригадати слова Ернеста Легуве: «Виховання – це наука, що навчає наших дітей обходитися без нас». Думаю, що більшість батьків погодяться, що ми хочемо виховати здорову, відповідальну, цілеспрямовану людину. Те, якими стануть у майбутньому наші діти, завжди впливатиме на життя батьків. Адже скільки пісень є про надію у маминих очах, сподівання батьківського серця. Та незавжди шлях дитини нам подобається. Часто-густо ми разом із нею маємо долати великі перепони: дитина може здатися у полон шкідливих звичок, , піддатися спокусі ранніх статевих відносин, стати об’єктом насилля. Від цих проблем «не сховаєш голову в пісок». Ще мудрий Демокрит говорив: «Виховання дітей – ризикована справа. Адже у випадку успіху останню досягають ціною великої праці і турботи, у випадку ж невдачі горе не порівняти з жодним іншим». [2, с.53]

Запорукою успіху в реалізації цієї ідеї є об'єднання зусиль батьківської і педагогічної громадськості на всіх рівнях. Важливими умовами успіху співробітництва сім'ї, школи і позашкілля є "виховання всім світом", підтримка даного напрямку на міському рівні, тобто створення єдиного освітнього простору міста.

батьків і педагогів в інтересах дитини може бути успішним лише у тому випадку, якщо вони стануть членами альянсу, що дозволить їм краще дізнатися про дитину, побачити його в різних ситуаціях і таким чином допомогти дорослим у розумінні індивідуальних особливостей дітей, розвитку їх здібностей, формування ціннісних життєвих орієнтирів, подолання негативних вчинків і проявів в поведінці. Педагогам важливо встановити партнерські відносини з родиною кожного вихованця, створити атмосферу взаємопідтримки та спільності інтересів. Саме сім'я з раннього дитинства покликана закласти в дитини моральні цінності, орієнтири на побудову розумного способу життя. Із сім’ї розпочинається шлях шлях дитини до пізнання світу, свого становлення як особистості, до шкільного навчання. Життєвою дорогою дитину ведуть два розуми, такі досвіди: сім’я, школа та позашкілля. Але практика показує, що не всі батьки мають спеціальні знання в галузі виховання і зазнають труднощі у встановленні контактів з дітьми. Педагоги і батьки, намагаючись спільно знайти найбільш ефективні способи вирішення цієї проблеми, визначають зміст і форми педагогічної освіти. У створенні союзу батьків і педагогів найважливіша роль належить класним керівникам, керівникам гуртків. Не всі батьки відгукуються на прагнення до співпраці, не всі батьки проявляють інтерес до об'єднання зусиль по вихованню своєї дитини.

Із об’єднанням своїх педагогічних зусиль учителі, керівники гуртків та батьки мають добре знати ті проблеми, над розв’язуванням яких вони мають працювати спільно. Низка цих проблем досить значна: проблеми, пов’язані з метою та змістом освітньо-виховної роботи школи, позашкілля та сім’ї; проблеми методики стимулювання учнів у сім’ї до роботи над своїм особистісним розвитком і формуванням; проблеми врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів у процесі сімейного виховання. [6, с.14]

Найбільш типовими помилками сімейного виховання є:

дефіцит позитивного спілкування батьків з підлітками;

відсутність у дорослих стійких власних моральних установок;

організація життя в сім’ї не сприяє формуванню у дитини моральних звичок;

батьки не знають і не розуміють внутрішнього світу своєї дитини;

недоброзичливе, грубе ставлення дорослих до підлітка.

Не менш небезпечні для дітей є жорстокі методи виховання. Хоч би що трапилось, хоч би якою була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження. Є дуже багато дітей, які отримали свої перші уроки насилля від тих, кого любили, - від власних батьків – і потім понесли цю мудрість далі, передаючи з покоління в покоління..

тих, хто говорить про необхідність твердої руки я розкажу одну історію. Коли одна жінка була молодою мамою, люди вірили, що без різки гарної людини не виховаєш, - тобто сама вона в це не вірила, але одного разу її маленький син провинився, і їй здалося, що він уперше в житті заслуговує того, щоб його добряче відшмагали. Вона наказала йому піти і самому зірвати різку. Хлопчик пішов і довго не повертався. Нарешті він повернувся весь в сльозах і сказав: «Різки я не знайшов, але ось тобі камінь, який ти можеш кинути у мене». Тут мати теж розплакалась, тому що раптом побачила все очима дитини. Дитина, мабуть, розмірковувала: «Мама хоче зробити мені боляче, для цього й камінь підійде». Потім вона поставила камінь на кухонну поличку, де він і залишився лежати, як вічне нагадування про обіцянку, яку вона дала собі у той момент: жодного насилля. Найголовніше – ЛЮБИТИ! Щоб дитина відчула вашу любов, ви повинні знайти особливий шлях до її серця і навчитися виявляти свою любов, виходячи з цього. Діти по-різному відчувають любов, але кожна дитина потребує її. На кожному етапі розвитку дитини батьки використовують різні «мови» любові. Тому для батьків важливо обрати саме ту «мову» (дотик, слова заохочення, час, подарунки, допомога), яка веде до серця дитини.

Проблема полягає в тому, що сучасна сім’я часто не бажає, не вміє чи неспроможна правильно виховувати дітей. Тому школа і позашкільні заклади, налагоджуючи контакт з сім’єю і постійну взаємодію, повинні допомогти у розв’язанні цієї проблеми. [5, с.249]

Шляхи розв’язання проблем та етапи роботи з батьками.

Вся робота з батьками здійснюється в 4 етапи:

1 етап - щороку на початку навчального року проводиться обстеження батьківського контингенту і аналізується його склад. Складається соціальний паспорт класу, групи.

2 етап - виявлення сімей, що перебувають у соціально небезпечному становищі і дітей, що мають ті або інші проблеми психологічного плану:

* труднощі в адаптації,

* агресивність,

* страхи,

* проблеми спілкування з однолітками.

3 етап - аналіз отриманих даних і складання бази даних для складання плану взаємодії педагогів з батьками на поточний рік.

Щоденне спілкування з батьками дітей, які відвідують школу чи позашкільний заклад, здійснюється класними керівниками, керівниками гуртків. Це спілкування спрямоване на забезпечення систематичної інформування батьків про життя дитини в школі, позашкіллі і підтримки контакту в родині.

З батьками проблемних дітей зустрічаються всі фахівці згідно складеної корекційної програми. Теми і цілі бесід відображаються у планах бесід і спираються на матеріал спостережень, діагностики, програмного матеріалу.

Щомісячні форми спілкування з батьками - це:

* свята,

* батьківські збори,

* спортивні заходи.

Ці класичні форми роботи з батьками всім відомі і мають певний результат у встановленні доброзичливої, довірчої атмосфери, гарного емоційного настрою і ситуації спільної батьківської творчості. Використовують педагоги і таку традиційну форму роботи як консультації, вони затребувані батьками, питання полягає тільки у визначенні найбільш актуальних тем для консультацій і запрошення фахівців з консультаційних центрів, лікарів, працівників соціальних служб. Здійснення психологічної підтримки та корекції дитячо-батьківських відносин. Батькам стали життєво необхідні психолого-педагогічні знання; педагогам - знання з організації більш ефективних форм роботи з батьками по залученню їх в освітній процес, тобто мотивування на отримання цих знань.

Дуже часто зусилля дорослих, педагогів і батьків, спрямовані на формування" дитини "зручної" і слухняної. Однак це суперечить дитячій природі і, в результаті такого «співробітництва" дорослих, дитина виявляється між двох вогнів, з одного боку родина, з іншого – школа, позашкілля. У цьому тандемі дуже легко можна знищити індивідуальність, особистість дитини. Звідси у нього виникають непорозуміння, невпевненість у собі та своїх силах, неприйняття навколишнього світу, відбувається відрив від сім'ї і, в кінцевому підсумку, як би сумно це не звучало, "вилучення " з неї. Немає нічого страшнішого для людини в будь-якому віці, ніж позбутися підтримки близьких людей, адже настає розчарування в собі, школі, позашкільних закладах, з'являється низька самооцінка, не реалізуються можливості, а деколи не складається доля....

Перш ніж вирішити проблему дитини, треба вирішити проблему дорослого, а вона полягає в тому, що батьки, часом, не компетентні в питаннях виховання і психології, не знають вікових особливостей дітей і підлітків, або не серйозно ставляться до всього того, що відбувається з їхніми дітьми. Це заважає їм вибрати єдино правильну лінію поведінки.

Сьогодні виділяють приблизно три групи батьків:

Перша група: батьки - помічники у виховній роботі з дітьми.

Вони добросовісні, активні, зацікавлені і готові в будь-яку хвилину прийти на допомогу.

Друга група: батьки - потенційні помічники у вихованні дітей. Вони будуть допомагати, якщо будуть знати, що і як треба робити.

група: батьки не розуміють або не хочуть розуміти вимог школи, позашкілля в освітній роботі. Вони негативно ставляться до школи, позашкільного закладу, до вчителів, керівників гуртків, проявляючи це рідше - відкрито, частіше - приховано. Досягти успіху в роботі з батьками нелегко.

Спроби залучити батьків до колективних справах не відразу дають позитивні результати.

У практиці нашого позашкільного закладу використовуються такі форми як

1. Профілактична, роз'яснювальна робота з усіма категоріями батьків з питань здоров'я дітей, формування особистості та індивідуальна виховна робота.

2. Виявлення проблемних сімей, дітей, які мають різні проблеми. Корекційна робота з ними. Захист прав дитини.

3. Запрошення на засідання батьківського комітету.

Педагогічний колектив Будинку дітей та юнацтва ставить своїм за­вданням дати батькам глибокі знання педагогіки та психології виховання, пропагує кращий досвід виховання дітей у сім'ї. Без турбот про педагогіч­ну культуру батьків неможливо розв'язати жодної проблеми, що стосується навчання й виховання. Педагогічна освіта батьків планується відповідно до вікових особливостей дітей, цілей і задач освітнього процесу, конкретних проблем, що виникають у ході спільної діяльності вчителя й батьків. Керівник гуртків включає у план лекції з педагогіки, психології, права, етики, фізіології та гігієни; батьківські збори; тематичні консультації; листування, відкриті уроки, педагогічні практикуми з розгляду й аналізу різних ситуацій виховання дитини в родині та позашкіллі; огляд популярної педагогічної літератури для батьків; обмін досвідом виховання дітей у родині; день запитань і відповідей; день відкритих дверей та інші форми.

з важливих шляхів піднесення педаго­гічної культури батьків є самоосвіта — читання педагогічної літератури з проблем виховання ді­тей у сім'ї; твори класиків української та світової літератури; добірки матеріалів періодичної пре­си, де широко представлено роль сім'ї у вихо­ванні дітей. Для забезпечення форм і змісту співпраці позашкілля і батьків використовуємо усні журнали. Ефективними є спільні тематичні заходи «дерево родоводу» — зустрічі поколінь; «у сімейному колі» (індивідуальні консультації, зустрічі з лікарями, психологами, юристами); «родинний міст» — зустрічі з батьками та обговорення проблем виховання; «народна світлиця» — звернення до народних традицій у сімейному вихованні; «день добрих справ» — спільна трудова діяльність педагогів, батьків і дітей; «дискусійний клуб» — обговорення проблемних питань виховання; «дні довіри», «сімейні дні в групі» тощо.

батьки користуються в дітей авторитетом, демонструють їм зразки моральної культури та постійної роботи над собою, в таких випадках їхні слова та справи мають чималу вагу та спонукають дітей до сумлінного виконання їхніх обов’язків. Ті ж вихованці, в сім’ях яких немає згоди між батьками і панують умови недоброзичливості та нервозності, часто приходять до закладу із поганим настроєм. Кожна людська істота - природжений творець! Батьки не виняток. Їх творчість полягає в тому, щоб бути хорошими батьками, бути прикладом для власної дитини у всьому, а це значить - відповідально ставитися до своїх обов'язків, займатися самоосвітою, просуватися разом з дитиною по дорозі знань, не гасити творчі пориви дитини, а творити разом з ним і насолоджуватися цим творчістю! Вирішальне значення при цьому набуває якість взаємодії, яке будується на: повазі в дитині Людини; переконаності в тому, що всі діти талановиті; створення ситуації успіху на кожному занятті; вірі в сили дитини і власні теж. [3, с.18]

Для формування співпраці між дорослими і дітьми в позашкільному закладі важливо представляти колектив як єдине ціле, як велику родину, яка гуртується і цікаво живе лише в тому випадку, якщо організована спільна діяльність педагогів, дітей, батьків. Необхідно значну частину виховного процесу організовувати спільно з вихованцями і батьками, а виниклі проблеми і завдання вирішувати спільно, щоб прийти до згоди, не обмежуючи інтересів один одного і об'єднуючи зусилля для досягнення більш високих результатів.

       Успіх виховання багато залежить від єдності й узгодженості виховного впливу сім’ї, школи та позашкілля.

Проблеми сімейного виховання стають актуальними для будь-якого суспільства, тому що родина – одна з його складових, що постійно відчуває на собі всі зміни, які відбуваються в країні, а отже, відбиваються на розвитку суспільства. І я дозволю собі погодитися з думкою великого англійського філософа й педагога Джона Локка про те, що «Від правильного виховання дітей залежить добробут усього народу». Отже, співпраця родини, школи та позашкілля має ґрунтуватися на взаємоповазі, рівноправному партнерстві. Педагогічний колектив та колектив батьків – це має бути єдиний живий організм, об’єднаний спільною метою, гуманними стосунками та високою відповідальністю.

В.О. Сухомлинський говорив: «У дитині ми повинні бачити завтрашню дорослу людину – ось в цьому, мені здається, і полягає життєва мудрість батька, матері, педагога. Іншими словами – треба вміти любити дітей». Адже, ми, дорослі, чомусь забуваємо, що в дитячій душі, як на благодатному ґрунті - все, що потрапляє, проростає. Посієш добре, розумне, вічне, і збереш багатий урожай доброти, милосердя, людяності, щирості.

Усі ми хочемо бачити своїх дітей радісними, щасливими, справжніми улюбленцями життя. Однак усі чекають чарівного садівника, який допоможе їм виростити животворний садок у власній душі.

Хоча люди часом бояться розкриття своїх талантів. Вони впевненні, що нікому вони не потрібні. Це не так! Не бійтеся світу! Краще розкритися прекрасною квіткою, ніж усе життя лишитися просто насіниною в землі. Так, квітка ризикує бути зірваною. ЇЇ видно здалеку. Всі успішні люди – це квіти, які не побоялися свого розкриття, і вони сяють світові. Вони радують нас.

Шановні, кожен із нас, незалежно від того, який вік записано у паспорті, - дитина. Тому все життя ми розкриваємо закладене в нас Творцем. Кожна дитина є для нас прикладом. Вона упевнена в тому, що саме вона єдине, неповторне, будьте й ви упевненні в цьому. Дитина не сумнівається у своїх талантах, поки якийсь серйозний дорослий не почне критикувати її незграбні малюнки. [6, с.14]

Необхідно виробити в собі звичку завжди дивитися на життя оптимістично та конструктивно. Завжди вірити в те, що віра і істина на вашому боці. Гармонія і здоров’я – це справжня реальність, а хвороби, проблеми – лише тимчасова її відсутність. Звісно ці рекомендації не охоплюють усіх проблем, з якими ви стикаєтеся у своїй практичній діяльності. Але вони допоможуть зробити важливий крок до співробітництва з дітьми, батьками, до гуманізації виховання. Кожен педагог повинен мати мудрість учителя, відповідальність старшого товариша, доброту матері, строгість батька.

Бажаю вам успіхів!

Список літератури:

1. Л.В.Хохлова. Сім’я та школа/ Виховна робота в школі. – 2013. - №10.-С.2-8.

2. А.В.Бегерська. Мудрість сімейного виховання/ Виховна робота в школі. – 2013. - №8.-С.53- 55.

3. В.Ф. Калошин. Співробітництво – важливий чинник для виховання дитини/ Виховна робота в школі. – 2014. - №10.-С.2-18.

4. І.Д.Бех. Виховання особистості – К.: Либідь, 2006. – С.44-45.

5. Чемплен Гері. П’ять мов любові у підлітків – Свічадо, 2005. – С. 249.

6. Н. Марущак. Усвідомлене і відповідальне батьківство/ Класному керівнику для роботи в школі. -2009.-№1.- С.14-23.

7. Н.О. Гриджук. Взаємодія школи і сім’ї як важлива складова формування особистості/ стаття.-2017.

8. Дворук О. І. Процес виховання очима дитини / О. І. Дворук; Відп. ред. Г. В. Луценко // Педагогіка та конкретні методики. – Черкаси: «Родзинка», 2006. – С. 109.

9. Оржеховська В.М. Взаємодія навчального закладу і сім’ї: стратегії, технології і моделі. – Х.: Видавництво «Точка», 2007. – 192 с

Категорія: Батьки і школа | Додав: admin (20.12.2017)
Переглядів: 211 | Теги: батьки і школа | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar
Управління школою
  • Нормативні документи
  • Безпека життєдіяльності
  • Ведення документації
  • Методична робота
  • Атестація працівників
  • Реформи в освіті
Компетентнісний підхід
Проведення уроків
  • Географія
  • Біологія
  • Природознавство
  • Українська мова
  • Математика
  • Історія