Головна » Статті » Викладання географії в 9 класі

«МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ГЕОГРАФІЇ У 9 КЛАСІ НА ОСНОВІ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ»

Пічкур Ірина Дмитрівна,

 

«МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ГЕОГРАФІЇ У 9 КЛАСІ НА ОСНОВІ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ»

 

 

«Урок – це сонце, навкруги якого, як планети, обертаються усі інші форми навчальних занять». Головна продукція педагога – урок.

 

Сучасна географічна освіта має за мету підготувати і виховати географічно грамотного громадянина Землі з такими якостями особистості, які б забезпечили йому можливість нормальної життєдіяльності в природі. На сучасному етапі розвитку освіти виникає необхідність оновлення методів, засобів та форм організації географічного навчання.

До навчальної програми з географії внесені зміни, пов’язані з навчанням учнів використовувати знання і вміння, отримані в процесі навчання, для вирішення повсякденних проблем і життєвих ситуацій, забезпечення успішної самореалізації в соціумі, облаштування особистого життя, формуванням в учнів потреби у неперервній освіті. Тому зміст навчального матеріалу з географії визначено з огляду на потреби особистості у повсякденному житті та майбутній професійній діяльності.[3] Програма спрямована на формування предметних і ключових компетентностей, що робить зміст освіти прикладним. Географічна компетентність визначається як володіння необхідною сумою географічних знань, умінь та навичок, що зумовлюють сформованість географічної діяльності, географічного спілкування та особистості учня як носія географічних цінностей. Компетентісний підхід до навчання об’єктивно зумовлює переведення освітнього процесу на технологічний рівень. При цьому слід використовувати особистісно-діяльнісні педагогічні технології. Ефективність їх використання значною мірою залежить від того, як реалізується творчий потенціал особистості учня. Про такий підхід до навчання вказував В. О. Сухомлинський. Він писав: «Кожна людська особистість неповторна,виховання нової людини полягає насамперед у розкритті цієї неповторності, самобутності, творчої індивідуальності». Учні повинні самостійно вирішувати багато життєво важливих завдань, бути соціально активними, усвідомлювати події, критично мислити, використовувати шкільні знання для вирішення реальних проблем. Тому все більшого значення в освіті набуває компетентнісний підхід, оскільки саме компетентності, на думку багатьох міжнародних експертів, є тими індикаторами, що дозволяють визначити готовність учня до подальшого особистого розвитку й до активної участі в житті суспільства. Метою таких дослідженнь є теоретичне осмислення використання потенціалу шкільної географії для набуття учнями найважливіших компетенцій на рівні, який дасть їм змогу брати активну участь у житті суспільства й навчатися протягом життя. Знання з географії є основою для практичної діяльності учнів, а вміння – основою для формування ключових компетентностей. Готуючись до уроку географії, вчитель має проаналізувати, як можна використати певний навчальний матеріал для розвитку в учнів як предметних так і базових компетентностей . При компетентнісному підході навчальна діяльність набуває практичного та дослідницького характеру. [9] На уроках географії школярі вчаться користуватися різними джерелами географічної інформації, переробляти й застосовувати одержану інформацію, вести спостереження на місцевості, складати прогноз розвитку природи та суспільства. Як свідчить практика, ключові компетентності формуються в процесі залучення учнів до активної пізнавальної діяльності. Тому доцільно використовувати активні методи навчання, технології, які розвивають комунікативну, пізнавальну та особистісну активність школярів, формують культуру дискусії, відповідальність за загальний результат діяльності. Предметні географічні компетентності формуються не тільки під час засвоєння географічних знань, а й у процесі набуття учнями практичного досвіду, зокрема вимірювати, обчислювати, будувати й аналізувати графіки, схеми, діаграми, таблиці, користуватися певними приладами. Для розвитку навчальних умінь творчого характеру необхідно залучати учнів до аналізу проблемних ситуацій і помилок, самостійного формулювання гіпотез і висновків , виділення головного у прочитаному, бачення проблем і знаходження їх нестандартних рішень, конкретизації мети й завдань, критичного мислення. Ключові компетентності формуються також у позакласній діяльності учнів. Відвідуючи факультативи, гуртки, учні мають змогу застосовувати набуті знання, вміння, навички, способи діяльності, власний досвід у нестандартних ситуаціях. Географічні олімпіади, турніри, конкурси розширюють і поглиблюють здобуті на уроках знання, дають можливість застосувати їх на практиці, розвивають мислення, творчі здібності, сприяють формуванню географічних компетентностей школярів. В умовах компетентнісного підходу відбуваються зміни в оцінюванні навчальних досягнень учнів. [7]

Шкільний географічний кабінет – це матеріальна база організації та проведення всієї навчально-виховної роботи на уроках географії та позакласного виховання, а також важлива ланка в організації навчально-виховного процесу на уроках географії. Навчально-географічне обладнання кабінету значно впливає на ефективність навчання та виховання. У викладанні географії шкільне обладнання забезпечує наочність навчання, а це є одним з важливих джерел інформації, засобом пізнавальної діяльності школярів. Використання навчального обладнання сприяє підвищенню рівня організації співпраці учнів і вчителя, дає змогу створити необхідні умови для вдосконалення викладання географічної інформації, підвищення якості знань учнів. Матеріальна база шкільної географії створює умови для самостійної діяльності учнів. У зв’язку з тим, що різні види навчального обладнання характеризуються нерівноцінними функціонально-дидактичними можливостями, виникає проблема диференційованого підходу до використання їх у процесі формування знань, вмінь. Наприклад, карти необхідні для формування просторових і картографічних уявлень, понять про розташування географічних об’єктів. Макети створюють образне уявлення про географічні об’єкти, приладами користуються під час виконання практичних робіт, проведення спостережень. Аналізуючи зміст навчальних засобів, учні розвивають мислення та мову, виявляють великий інтерес до предмета, оволодівають елементарними навиками наукових досліджень. Засоби навчання сприяють національно-патріотичному вихованню учнів, допомагають формуватись їх естетичним смакам. Використання наглядних засобів навчання розвиває в учнів практичні вміння та навички роботи з картою, приладами, глобусом, компасом. Навчальне обладнання значно впливає на вдосконалення форм і методів навчання. А це насамперед сприяє використанню вчителем різноманітних методичних прийомів, підвищує ефективність викладання, сприяє розвитку творчості та ініціативи школярів. Звичайно, урок – це основна, але не єдина форма навчально-виховної роботи в школі. Для того, щоб задовольнити географічні інтереси дітей, у кабінеті географії можна проводити заняття гуртків природничого напряму, для старшокласників організовувати консультаційні пункти підготовки до ЗНО. У позаурочний час доцільно проводити роботу з обдарованими дітьми, які готуються до географічних конкурсів, олімпіад. Працездатність учителя й учнів, ефективність їх роботи залежить від дотримання санітарно-гігієнічних умов. У географічному кабінеті має бути затишно та комфортно.

Сьогодні очевидним є те, що реалізувати принципи особистісно орієнтованого навчання при традиційному підході до освіти, традиційних засобах навчання, орієнтованих на класно-урочну форму занять, неможливо. Для включення кожного учня в активний пізнавальний процес, який застосовується на практиці повинно бути створено адекватне навчально- предметне середовище, яке забезпечувало б можливість вільного доступу до різних джерел інформації, спілкування з ровесниками, працювати разом під час вирішення різних проблем. Найбільш перспективним у цьому відношенні є технологія проектів та експериментів. Освітньо-виховний потенціал проектної технології полягає у можливості набуття учнями цілісних знань, у підвищенні мотивації школярів до здобуття додаткової інформації, опануванні найважливішими методами наукового пізнання (висунути та обґрунтувати задум, самостійно формулювати завдання проекту, знайти метод аналізу ситуації тощо), навиками пошуково-дослідницької роботи, а також рефлексії та інтерпретації результатів. «Духовне життя дитини, — писав В.Сухомлинський, — повноцінне лише тоді, коли вона живе у світі гри, казки, музики, фантазії, творчості. Без цього вона — засушена квітка».

Експериментальна діяльність та пізнавальний проект – це обмежений у часі процес, коли відбувається цілеспрямована зміна певної системи знань на основі конкретних вимог до якості результатів, чіткої організації, самостійного пошуку розв'язання проблеми.[2] За визначений час (від одного уроку до 2 -3 місяців) учні вирішують пізнавальне, дослідне, конструкторське або інше завдання. Необхідно також отримувати нові знання в ході розв'язання навчально – пізнавальної проблеми природничого типу.

Метод проектів – це система навчання, за якої учні здобувають знання й уміння в процесі планування й виконання поступово ускладнюваних практичних завдань проектів. Основою проектного методу є виконання різних навчальних і творчих проектних завдань.

В своїй педагогічній діяльності я використовую такі види проектів: інформаційний, ігровий, творчий. Вид проекту залежить від віку учнів і теми. За змістом проекти переважно є між предметні, тому що інтегруються знання з історії, біології,фізики,хімії. За способом виконання – індивідуальні та групові. Для виконання на уроках географії, на мою думку, найбільш придатні такі проекти:

1. Дослідницькі проекти. Вимагають добре продуманої структури, актуальності предмета дослідження, відповідних експериментальних і дослідницьких робіт, методів обробки інформації. Структура їх наближена до істинного дослідження. Цей тип проектів пов’язаний з аргументацією актуальності теми, формулюванням проблеми дослідження, зазначенням джерел інформації, висуванням гіпотез і обговоренням отриманих даних, оформленням результатів досліджень.

2. Рольові, або ігрові проекти. У таких проектах структура тільки окреслюється і залишається відкритою до завершення роботи. Учасники виконують певні ролі, зумовлені змістом і характером проекту. Це можуть бути учасники виробничого процесу: науковці, технологи, інженери з охорони праці і т.д. Ступінь творчості тут дуже високий, результати виявляються тільки після завершення проекту.

3. Інформаційні проекти. Спрямовані на збір інформації про певний об’єкт, явище, їх аналіз і узагальнення фактів. Структура такого проекту може бути визначена планом:

1) мета проекту, його актуальність;

2) джерела інформації ( літературні, засоби масової інформації,

бази даних, анкетування, «мозкова атака»);

3) обробка інформації ( аналіз, узагальнення, зіставлення з відомими фактами, аргументовані висновки);

4) результат-презентація.

На уроках географії доцільно використовувати короткотермінові проекти, які можна опрацювати на двох-трьох уроках з предмета, використовуючи знання з інших предметів (математика, фізика, біологія, географія). Для удосконалення вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки пропонується інформація у вигляді готової таблиці.[6] Наприклад, під час вивчення теми «Електроенергетика» в 9-му класі пропонуємо учням виконати міні-проект, де необхідно розкрити принципи розміщення всіх типів електростанцій. Розв’язуючи завдання: «Який тип електростанції побудуєте в Києві,(Черкасах,Полтаві й т. д.)», учні не тільки вивчають принципи розміщення усіх типів електростанцій, виділяючи переваги і недоліки кожної з них, але й застосовують нові знання в нестандартній ситуації, знаходячи в таблиці аргументи на користь тієї станції, яку доцільно побувати саме в даному місті. Наприклад, урок з курсу географії для 9-го класу «Україна і світове господарство», підготовлений відповідно до розвантаженої навчальної програми з географії 2015 р. на тему «Електроенергетика України. Способи отримання промислової енергії», у традиційному підході передбачає типове навчальне заняття з виконанням практичної роботи «Побудова та аналіз секторних діаграм виробництва електроенергії різними типами електростанцій в Україні та в одній з країн Європи з метою виявлення шляхів енергозбереження». Проте, враховуючи особливості учнів класу і їх психоемоційний стан, можна реалізувати модель навчального заняття – урок- проект, що проводиться за кейс-методикою в малих групах. Учні, залежно від наповнюваності класу, об’єднуються в 2–3 робочих груп. Кожна з груп використовує комп’ютер, на робочому столі якого є папка (кейс завдань), у якій містяться необхідні матеріали: картосхеми, таблиці, статистичні матеріали, крім цього, на столах знаходяться атласи, контурні карти, аркуші паперу, маркери; довідники, підручники. Інструктивна картка Виконайте завдання: уважно вивчіть представлені статистичні дані про виробництво електроенергії на різних типах електростанцій в Україні та Польщі; побудуйте секторні діаграми виробництва електроенергії на ТЕС, ГЕС, АЕС та станціях з використанням альтернативних джерел енергії. Визначте рівень використання атомної та альтернативних джерел енергії в цих країнах (високий, достатній, недостатній) і відобразіть його на діаграмах відповідною штриховкою; використовуючи представлені дані визначте, яке значення мають енергозбереження та енергозберігаючі технологій для економіки України та Польщі. Отримані результати відобразіть у таблиці; назвіть чинники, що впливають на застосування енергозберігаючих технологій у господарстві країн; використовуючи дані створеної таблиці, порівняйте рівні застосування енергозберігаючих технологій в Україні та Польщі.

1. Підготуйте презентацію виробництва електроенергії у двох країнах Європи (Україна і Польща) за планом: коротка порівняльна характеристика двох країн за рівнем забезпеченості енергоресурсами; демонстрація секторних діаграм; представлення створеної карти.

2. Укажіть, яка з країн, що досліджуються, має більш перспективну і динамічну енергетичну галузь. Свою точку зору обґрунтуйте і проілюструйте прикладами.

3. Ураховуючи отримані результати, зробіть висновок про зв’язок між розвитком електроенергетики і рівнем життя в Україні і Польщі.

Реалізація методу проектів на практиці веде до зміни позиції вчителя. Із носія готових знань він перетворюється на організатора пізнавальної діяльності своїх учнів. Змінюється психологічний клімат в класі, оскільки вчителю доводиться переорієнтовувати свою навчально-виховну роботу і роботу учнів на різноманітні види самостійної діяльності, на пріоритет діяльності пошукового, дослідницького, творчого характеру.

Людина створена таким чином, що вже з перших днів життя прагне до пізнання оточуючого світу: все розглядає, до всього тягне руки, прислуховується... з часом рівень активності таких дій зростає. І з володінням дитиною вміння користуватися хоча б найпростішим знаряддям та набуттям певного досвіду в неї вже виявляється не лише дослідницькі задатки, а й задатки і нахили до творчості. Дитина власноруч створює те, що знаходить відображення в її уяві.

Учні мають одержувати достатню кількість інформації та вчитися використовувати її у своїй практичній діяльності. Разом з цим, одним з найважливіших завдань школи є виявлення в учнів задатків до певного виду діяльності та створення умов для її розвитку у відповідні здібності. При цьому слід ураховувати те, що учні мають різні задатки.. деякі учні із задоволенням оволодівають знаннями, які їм подають у готовому вигляді. Інші ж ,навпаки, прагнуть здобувати знання не з вуст вчителя, а в ході самостійних пошуків, велике задоволення вони одержують від власних спостережень за перебігом певного явища або процесу. Від того, що вони можуть впливати на хід подій та робити власні висновки.

Робота над проектом підвищує інтерес до науки географії, поглиблює знання, спонукає до пошуку в дослідницькій роботі, залучає комп'ютерні технології, інтегрує в собі проблемний підхід, групову, дослідну, презентативну, пошукову форми роботи. Це досить новий вид діяльності для школярів. Проект спонукає учня виявити інтелектуальні здібності, моральні і комунікабельні якості, продемонструвати рівень оволодіння знаннями й загально навчальними вміннями, здатність до самоосвіти й самоорганізації. Проектній діяльності може передувати "мозковий штурм","коло ідей", у процесі якого постануть нові цікаві для учнів проблеми. У процесі здійснення проекту учні синтезують знання, інтегрують інформацію суміжних дисциплін, шукають більш ефективні шляхи розв'язання задач проекту, спілкуються одне з одним спільна діяльність реально демонструє широкі можливості співробітництва, у ході якого учні ставлять мету, визначають оптимальні засоби її досягнення, розподіляють обов'язки, виявляють власну компетентність. На думку вчених, людина стає компетентною тоді, коли у неї формується вміння самостійно оцінювати свою діяльність і її результати.[8]

Підсумовуючи вище викладене , основним и завданнями , як і має вирішувати сучасний урок географії, зорієнтований на реалізацію компетентнісного підходу в навчанні, вбачаємо: – підвищення рівня мотивації навчального процесу; – практичну спрямованість навчання; – застосування інтерактивних технологій, які є універсальними для роз витку життєвих компетентностей; – формування в учнів навичок отримувати, аналізувати та використовувати інформацію з різних джерел; – використання проблемного навчання, що сприяє самовираженню та самореалізації особистості; – підвищення рівня самоосвітньої та творчої активності учнів; – підготовку учнів до постійного самоконтролю навчальної діяльності та само оцінювання її результатів. З позицій компетентнісного підходу основним результатом освітньої діяльності мають бути не просто знання, а здатність учнів використовувати їх. Саме тому завданням сучасної шкільної географічної освіти є здійснення переорієнтації її цілей на формування таких життєво важливих компетентностей школярів, які сприяли б їхній готовності до подальшого розвитку, самореалізації, активної участі в житті суспільства. Разом з тим слід за значи ти , що компетентнісний підхід лише доповнює ту низку освітніх інновацій і класичних підходів, що допомагають педагогам гармонійно поєднувати позитивний досвід для реалізації сучасних освітніх цілей.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Даниленко Л. І. Інноваційні пошуки в сучасній освіті [Текст]. / Л. І. Даниленко, В. Ф. Паламарчук. // Київ . Логос, 2004. – 220 с.

2. Дидактичні засади диференціації навчання в основній школі : монографія / [авт. кол.: Г. О. Васьківська, В. І. Кизенко, С. П. Бондар та ін.] ; [Текст]. за наук. ред. Г. О. Васьківської. – К. : Педагогічна думка, 2012. – 272 с.:

3. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти. Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. - 2015. 2. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи. За заг. ред. О. В. Овчарук. — К.: К.І.С., 2015.

4. Виговська Т. О. Критерії оцінювання навчально-матеріальної бази кабінету географії / Т. О. Виговська // Географія. – 2008. - № 15/16. – С. 38 – 39

5. Географічний кабінет: учора, сьогодні і завжди [Текст] / В. Шипівдич // Все для вчителя. Географія. – 2006. – Трав. (№ 9-10). – С. 25-28. 92 Український педагогічний журнал . 2016. № 1

6. Дичківська І. М. Основи педагогічної інноватики: Навчальний посібник / І. М. Дичківська – Рівне: РЛГУ, 2001. – 233 с.

7. Дишкант Н. Ф. Кабінет географії як творча лабораторія вчителя й учня / Н. Ф. Дишкант // Географія : науково-методичний журнал.– 2011. – № 7 – С.6-9.

8. Перспективні педагогічні технології в шкільній освіті: Навчальний посібник / За заг. ред С.П. Бондар. – Рівне, Редакційно-видавничий центр «Тетіс» Міжнародного університету «РЕГІ», 2003. - 200 с.

9. Покась Л. А. Шляхи формування компетенції у старшокласників на уроках географії [Текст] / Л. А. Покась // Географія та економіка в сучасній школі. – 2012. – № 6. – С. 2–6.

 

 

 

Категорія: Викладання географії в 9 класі | Додав: admin (20.12.2017)
Переглядів: 281 | Теги: методика викладання, Компетентності, географія 9 клас | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar
Управління школою
  • Нормативні документи
  • Безпека життєдіяльності
  • Ведення документації
  • Методична робота
  • Атестація працівників
  • Реформи в освіті
Компетентнісний підхід
Проведення уроків
  • Географія
  • Біологія
  • Природознавство
  • Українська мова
  • Математика
  • Історія